ГУСЛИСТИЙ Кость Григорович

(18(01.10).1902, м. Олександрівськ Катеринославської губернії (нині – Запоріжжя) – 21.02.1973, м. Київ) – відомий український історик, фольклорист, етнограф, член-кореспондент АН УРСР (1969), заслужений діяч науки УРСР (1968).. Закінчив Запорізьку педагогічну школу. Із запорізьким краєм пов’язаний початок його педагогічної діяльності. У 1921 працював учителем-вихователем Запорізького дитячого будинку №1. У 1922 закінчив у Запоріжжі курси з підготовки вчителів для шкіл глухонімих зі спеціальності «Вчитель-дефектолог у галузі сурдопедагогіки». Працював учителем-вихователем у Катеринославському дитячому будинку для глухонімих (1922–1923). У 1928 закінчив історичний факультет Дніпропетровського ін-ту народної освіти. Учень відомих істориків Д.Яворницького та Д.Багалія. У 1931–1934 працював у Харківському науково-дослідному ін-ті історії української культури. У 1934–1936 – старший науковий співробітник і керівник історичного сектору Науково-дослідного ін-ту ім. Т.Шевченка (Харків – Київ) та науковий співробітник Ін-ту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських ін-тів (Київ). У 1936–1941 – професор, зав. кафедри історії СРСР Київського державного педагогічного ін-ту. У роки війни в евакуації (м.  Уфа) брав участь у створенні серії історичних праць «Наші великі предки». Працював за сумісництвом директором Центрального державного історичного архіву УРСР (1944–1945). Від часу утворення в системі АН УРСР Ін-ту історії в 1936 і по 1954 Г. працював на посадах молодшого, а згодом старшого наукового співробітника, зав. відділу історії феодалізму (1945–1947). У другій половині 40-х рр. ХХ ст. в умовах посилення тиску сталінщини на українську інтелігенцію, нищівній критиці були піддані роботи Г. за «антимарксистський дух», «перекручення буржуазно-націоналістичного характеру», «відродження теорії Антоновича, Грушевського». У 1947 Г. був звільнений з посади завідувача відділу феодалізму і переведений на посаду старшого наукового співробітника ін-ту. У 1954–1970 – заст. директора та зав. відділу етнографії Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН УРСР. З 1971 – старший науковий співробітник відділу етнографії згаданого ін-ту. Доктор історичних наук (1963), професор (1965). Г. – один із засновників, член президії і заст. голови Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. Важливим аспектом наукової і громадської діяльності Г. була участь у створенні краєзнавчих та етнографічних музеїв. Сфера наукових досліджень – історія українського етно - та націогенезу, історія розвитку культури українського народу, проблеми етнографії, фольклористика, шевченкознавство та ін. Автор понад 200 наукових праць, зокрема «Визвольна боротьба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині ХVІ і в першій половині ХVІІ ст.» (1941), «Турбаївське повстання» (1947), «До питання про утворення української нації» (1967). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Літ.: Апанович О. К. Гуслистий – історик України // Під знаком Кліо: На пошану Олени Апанович / Упоряд. О. Удод. – Дніпропетровськ, 1995. – С. 196–198; Онищенко І. Друге обличчя К. Гуслистого // Віче. – 1997. – №. 12. – С. 138–143; Удод О. Кость Гуслистий – історик України. – К., 1998.Г.Ф. Турченко