У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з одним із талановитих і відомих вихованців факультету журналістики - Ігорем Гур’євим, який працює на інформаційно-аналітичний портал «Акцент» (akzent.zp.ua). Розмовляли, зокрема, про те, як змінює людину професія журналіста, які якості розвиває.
- Ігоре, мені не раз доводилося спостерігати, як окремі студенти-відмінники тікають подалі від журналістики, ледве отримавши диплом, натомість деякі не надто помітні «середнячки» після завершення навчання гармонійно вливаються в професію, поступово стаючи дедалі кращими фахівцями. На мою думку, Ваш випадок чудово ілюструє другий варіант. Дуже цікаво: коли і в який момент журналістика стала Вашою улюбленою справою і що спонукало Вас почати працювати з повною самовіддачею?
- Вперше думка про журналістику виникла в мене в дев’ятому класі, згодом вирішив вступати саме на журфак ЗНУ. Однак, будучи студентом, я не відразу зрозумів, що журналістика - це дійсно справа мого життя. І не зовсім вірив, навчаючись на молодших курсах університету,
що я взагалі пов’яжу з нею свою кар’єру. Але мені завжди легко давалося написання творів, статей під час навчання. На одній із пар Наталія Анатоліївна Виговська запитала, чи я не працюю бува за професією. Коли відповів, що не працюю, викладачка сказала, що це не дуже добре, бо на її думку, професія мені підходить. У той момент мені стало дуже приємно і я зрозумів, що я, мабуть, себе недооцінюю. Це, напевно, ефект тієї «середнячковості», про яку Ви говорите. Бо я ніколи не був у навчанні перфекціоністом: я завжди вважав, що головне - обрати лише те, що важливо, що я планую використовувати в майбутньому, не зациклюватися на оцінках, не витрачати час на речі, до яких зовсім не лежить душа.
Коли я потрапив на свою першу роботу, коли почали виходити мої перші тексти, я зрозумів, що потрібно працювати самовіддано, бо я хочу залишатися у цій справі. Перед цим я встиг попрацювати і на будівництві, і офіціантом, і на хлібному заводі, і зрозумів, що ніде не отримував такого кайфу, як на роботі журналістом. Спілкування з людьми, набір текстів, заняття фотографією, змога постійно перебувати в епіцентрі подій - все це приносить мені неабияке моральне задоволення! Коли я відчув, що таке журналістика, то відразу закохався у цю професію.
- В університеті Ви навчалися на спеціалізації «Інтернет-журналістика». Чи було це дійсно корисно? Взагалі чому саме інтернет?
- До речі, я не відразу вирішив обрати інтернет як спеціалізацію. Не знаю чому, але я був переконаний, що мені потрібна газетна журналістика, де вся увага зосереджена на копіткій роботі над текстами. Але під час навчання в університеті я зрозумів, що за інтернет-журналістикою останнє слово у професії. Вона максимально оперативна, дуже популярна - люди зараз дізнаються про новини насамперед із онлайн-ЗМІ. Це технічний прогрес, який ми не можемо ігнорувати. Саме тому, щоб більше людей мене почуло і щоб моя робота користувалася попитом, я вирішив, що це має бути інтернет-журналістика. Пам’ятаю, як мені радили піти в радійники, але сьогодні я задоволений, що зробив по-своєму, бо радійником зараз себе зовсім не бачу.
Пари з інтернет-журналістики, на мою думку, були досить корисними, бо ми зрозуміли, що таке адмінка сайту, як відбувається набір, форматування та публікування 
повідомлення в інтернет-ЗМІ. Ми опанували технологію. Єдине, чого нам бракувало на заняттях, з погляду журналіста, який уже працює в цій сфері, - місцевого контексту, зосередження на поточних актуальних подіях. Але це наживна справа. Загалом інтернет-журналістика підходить мені як за моїми професійними якостями, так і за особистими вподобаннями.
До роботи в «Акценті» в мене був досвід роботи в іншому регіональному медіа, яке я не хочу називати, аби нікого не ображати. Досвід досить цікавий, в результаті якого я також упіймав якусь мотивацію для себе. Там я не до кінця зрозумів кон’юнктуру видання. Мене відправили у відрядження на зустріч із одним із провідних українських політиків, кандидата у президенти. І я дозволив собі написати в себе на сторінці в соцмережі критичний відгук про цю подію. Написав, що там була проплачена масовка, розкритикував цього політичного діяча. Через кілька днів ця інформація дійшла до спільноти, пов’язаної з тим кандидатом, і моєму редактору довелося мене звільнити. Не було ніяких скандалів, ми порозумілися. З цієї історії я виніс для себе такий позитивний урок: у моїй «копілці» вже є звільнення за висловлення власної думки. Гадаю, якщо ти справжній журналіст і цінуєш свою думку, то подібна пригода викликає лише посмішку, бо ти залишився вірним самому собі. Крім того, на майбутнє я тепер знаю, що така робота, де необхідно приховувати власну думку, мені непотрібна.
- Робота в таких невеликих регіональних інтернет-ЗМІ, як інформаційно-аналітичний портал «Акцент», має свої переваги. А чи не мрієте про кар’єру у столичних медіа?
- Наразі я знаходжуся, як я вважаю, на своєму місці. На порталі «Акцент» я загалом можу реалізовувати все те, що задумав щодо матеріалів, можу розширювати своє коло знайомств, своє портфоліо. Але, звісно, в майбутньому я хотів би пов’язати свою роботу з загальнонаціональними ЗМІ. Можливо, бути власним кореспондентом у Запорізькій області. На це є кілька вагомих причин. По-перше, я хочу, щоб мої роботи бачило більше людей. По-друге, хочу, щоб у мене був більший ресурс для реалізації задуманого. Зараз я не можу дозволити собі поїхати в якесь далеке відрядження, в гарячу точку, зону бойових дій, бо маю обмеження в часі і з транспортом. Але в мене є можливість набратися досвіду, натренувати свої навички у фоторепортажах, щоб у подальшому працювати саме з фотографією у більш відомих виданнях.
- Не виникає іноді бажання стати блогером? Адже блогерська діяльність дуже популярна й може приносити великі гроші…
- Зараз, під час війни, коли в деяких блогерів зростає популярність, покращується контент, інколи виникають такі думки, що це прибуткова справа і дає більше свободи. Але все одно мені здається, що професійна журналістика - це інший рівень, оскільки в журналістів більший доступ до джерел, вони знаходяться у професійному колі і ця робота, на мій погляд, більш затребувана і фахова. Серйозніша загалом робота. Але я недавно спробував себе у ролі блогера, коли завантажував на Tik-Tok відео 
про те, як я роблю репортажі в зоні бойових дій, розповідаю закадрові історії, як я ходив містом, що бачив, як зробив той чи інший кадр. І мене немало здивували алгоритми Tik-Tok - якщо є цікаве відео, дійсно неважко набрати перегляди. Не буду зарікатися, але вважаю, що наразі мені все-таки краще залишатися у професійній журналістиці.
- 21 лютого у приміщенні Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки відкрилась Ваша персональна фотовиставка під назвою «Рік боротьби за свободу». Про це навіть вийшов сюжет на телеканалі МТМ «Запоріжжя». По-моєму, це значне досягнення! Поділитеся з нами розповіддю про своє захоплення фотомистецтвом?
- Коли я почав займатися фотографією, я і сам не дуже зрозумів. Мені дуже подобалося фотографувати на телефон. Одного разу я взяв редакційну фотокамеру на якусь зйомку, мені сподобалися кадри, які вдалося зробити, і врешті-решт я вирішив зібрати гроші й купити собі беушний фотоапарат. Коли я це зробив, я зрозумів, що це була моя найкраща інвестиція у житті. З фотоапаратом я проводжу свій вільний час, фотографую друзів, обожнюю зйомки природи. На роботі я також із фотоапаратом і це приносить мені дуже велике задоволення.
Фотомистецтво мене дуже захоплює. Під час війни ця справа допомагає наблизити читачів до подій, про які ми розповідаємо.
Мені здається, що захоплення фотомистецтвом зі мною на все життя. Навіть якщо це не буде пов’язано з моєї роботою, я буду виходити з дому з фотоапаратом і просто знімати те, що відбувається на вулиці. Це для мене релакс, відпочинок, крім того, гарний спосіб закарбувати прекрасні моменти в пам’яті.
- Як зробити гарний знімок?
- Це запитання, яке я і сам собі неодноразово задавав із початку своєї фотодіяльності. Тут важливо сказати: єдине, на мою думку, дійсно важливе правило для фотографа - відірватися від дивану і піти знімати. Бачиш, що сьогодні гарна погода, - іди знімай. Знаєш, що сьогодні буде захід, який може мати на фото цікавий вигляд, - іди знімай. І коли ти приходиш на місце зйомки, ти вже тренуєшся, обираєш ракурс, освітлення, займаєшся різними технічними моментами. А головне рішення, яке призводить до появи гарної роботи, це саме дорога до місця зйомки, а далі все приходить із досвідом.
- Як Ви ставитеся до наступу штучного інтелекту, зокрема до спроб деяких ЗМІ ілюструвати матеріали згенерованими відповідними комп
’ютерними програмами картинками?
- Безумовно, я ставлюся до штучного інтелекту і до всього, що пов’язано з технічним прогресом, дуже позитивно, бо майже завжди прогрес призводив до появи чогось кращого. І я не бачу проблеми в тому, що якісь ЗМІ будуть використовувати згенеровані картинки у своїх матеріалах. Повністю фотографа ШІ все одно замінити не зможе. Все одно важливо знімати реальні події, знаходячись там, де вони відбуваються. Думаю, в майбутньому може вийти гарний симбіоз праці журналістів і технологій ШІ, що дасть змогу створювати ще кращі матеріали. В цьому полягає розвиток, тому ігнорувати це і відмовлятися не слід.
- Бачила, Ви також ведете у Facebook сторінку «Запоріжжя-Інфо» від «Акценту». Використання інтернет-журналістами соцмереж і каналів у месенджерах - тільки данина моді чи щось абсолютно необхідне?
- Велику роль у збільшенні кількості переглядів новин, та і взагалі відвідуваності сайту, грає саме поширення матеріалів у соцмережах. Крім згаданого 
«Запоріжжя-Інфо», кожен журналіст «Акцента» має доступ до публікацій у понад десяти місцевих фейсбук-групах, які ми самі створювали. Таким чином ми формуємо досить великий відсоток від нашої щомісячної кількості переглядів. І взагалі така діяльність - поширення новин у Facebook - присутня у більшості регіональних медіа, на мою думку. І це загалом нормально. У такий спосіб можна отримати фідбек від читачів, створити резонанс навколо якоїсь публікації. Ми також розшарюємо новини в Telegram, у нас є автопостинг у Twitter і ми намагаємося вести сторінку в Instagram. Взагалі це важливий аспект роботи, особливо, як мені здається, для регіональних медіа.
- Як Вас змінила робота журналістом? І як Вас змінила війна?
- Вважаю, що робота журналіста мобілізувала в мені якості, які вже були до цього присутні, увиразнивши їх. Я почав більше звертати увагу на час, більше цікавитися історією, якимись важливими фактами про соціум, долі відомих людей. Почав звертати більшу увагу на деталі, зрозумів важливість того, що потрібно знати про життя, яке вирує навколо.
І війна також мене змінила, як і кожного журналіста, кожну людину в країні. Я відчув, що зараз той час, коли потрібно витрачати більше зусиль на інформування суспільства, що зараз важливо максимально серйозно ставитися до того, що ти повідомляєш, максимально ретельно перевіряти джерела. Війна докорінно змінила все, вона змушує мене йти на якісь нові рубежі у професії. І я дуже радий, коли випадають такі можливості. Якщо раніше ми могли ставити новини, скажімо, про розквітлі дерева у парку в Запоріжжі, і це було нормально, то зараз ми такі дрібниці пропускаємо, натомість стежимо за новинами з окупованих територій, дивимося соцмережі, 
читаємо, що нам надсилають на пошту люди. Стало менше вільного часу, але значення нашої роботи стало більш вагомим. Хоча попит аудиторії змінюється: якщо на початку війни люди досить активно читали новини і на сайті було багато переглядів, що дуже важливо загалом для існування ЗМІ, то зараз ажіотаж зменшується, відповідно ми повинні більше дбати про те, щоб не втрачати увагу читачів.
- Будь ласка, побажайте або порадьте щось рідному факультету журналістики.
- Факультету журналістики Запорізького національного університету хочу побажати вмотивованих студентів, які будуть показувати добрі результати і досягатимуть вершин. Адже, як мені здається, кожному викладачеві дуже важливо бачити, що надані ним знання і навички стали в нагоді у роботі справжнім фахівцям.
А факультету раджу більше занурювати студентів у практику. Тільки у практиці можна збагнути, що становить собою професія. Коли ти на заняттях довго вивчаєш якусь тему, пишеш конспекти, витрачаєш на це багато часу, може згаснути та іскра, яка привела тебе на цей факультет. І навпаки, коли ти занурений у практику, відчуваєш конкуренцію, усвідомлюєш, що твої роботи можуть вийти у якихось ЗМІ, що тобі можуть запропонувати працевлаштування, загострюється цікавість до професії.
- Щиро дякую за інтерв’ю!
Мирослава Чабаненко,
доцент кафедри журналістики
На фото:
1). На фотовиставці.
2). В аудиторії ЗНУ.
3). Відрядження, після якого довелося шукати нову роботу.
4). Редакція інтернет-порталу «Акцент»: Ірина Крамаренко, Ігор Гур’єв, Яна Мозуль, Олександр Чубукін, Олександр Коваль.
5). Моменти фотовиставки «Рік боротьби за свободу» у сюжеті МТМ «Запоріжжя».
6). Перевести подих у зоні бойових дій.
7). З іншим випускником журфаку ЗНУ - Максимом Савченком - на будівництві моста.
Для довідки
У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року реалізують творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Утілюють його в життя факультети, інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю.М. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників/випускниць. Факультети університету та інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками/випускницями факультетів різних років. Долучитися до цієї ініціативи можуть усі охочі випускники/випускниці Запорізького національного університету та інженерного інституту ЗНУ (колишня Запорізька державна інженерна академія та Запорізький індустріальний інститут), котрі бажають поділитись із майбутніми молодими фахівцями/фахівчинями таємницями професійного становлення, допомогти їм працевлаштуватись, на власному прикладі продемонструвати, як реалізувати себе в професії, тощо. Для цього треба надіслати матеріали чи контакти відповідної особи на пошту:
Слідкувати за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком:
Сьогодні архів проєкту – це вже більш ніж 300 історій успіхів талановитих випускників/випускниць Запорізького національного університету!
Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
