Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка Інженерного навчально-наукового інституту імені Юрія Потебні Ольга Луговська (Панкова)

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». У його рамках пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з вихованкою інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю. Потебні  Ольгою Луговською.

Героїня цієї історії успіхів Ольга Олегівна Луговська (яку нещодавні випускники\ці пам’ятають як Ольгу Панкову) – дуже різнобічна особистість. Вона – розумна, спортивна й талановита. Ще студенткою Ольга демонструвала знання та вміння, які далеко виходили за межі її спеціальності. Так, навчаючись за спеціальністю «Електронні системи» (нині освітня програма «Електроніка»), вона виграла конкурс на найкращий інноваційний диплом «IT universe» у Київському національному університеті культури і мистецтв, учасниками/цями якого були, здебільшого, студентство (напрямок «програмування»). Ольга – членкиня Української асоціації інженерів-електриків і володарка золотого значка УАІЕ. Смілива й наполеглива, з нестримним бажанням долати перешкоди, вона з дитинства захоплюється альпінізмом, і це – лише незначна частка того, що можна розказати про Ольгу Луговську.

- Пані Ольго, Запорізька державна інженерна академія (зараз – інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю. Потебні) – це єдиний заклад вищої освіти, в якому Ви навчалися?

- Так, в Академії я здобула свою першу та поки що єдину вищу освіту. Проте одночасно із  перебуванням в 10 і 11 класах школи навчалася заочно за спеціальністю «Економіка підприємства» в коледжі Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій.

- Як саме Ви обирали спеціальність для навчання в ЗДІА?

- Коли в одинадцятому класі переді мною став вибір спеціальності, я, як і більшість моїх однолітків, не знала, чого хочу, як будуватиму своє життя та куди взагалі бігти. (Усміхається). Не скажу, що школа допомогла розкрити всі мої таланти чи хоча б захоплення. У мене був звичайний клас, я маю на увазі в соціальному плані, зі своїми «королевами балу», улюбленцями класного керівника тощо. Тож сильно проявити себе не виходило. Але райдужні моменти, все ж таки, були. П’ять років навчання в класі з економічним ухилом, плюс те саме – у коледжі, дали мені спеціальність «Молодша спеціалістка економіки підприємств», навички вчитися, і розуміння, ким я не хочу бути. (Усміхається). Тож коли батьки поставили мені питання: «Куди підеш?», – я відповіла: «Тільки не на економічний», – і пішла дивитися, які ще є спеціальності в наших ЗВО.

Батьки в мене – мудрі люди. Після кількох днів марних пошуків дали мені одну зі своїх слушних порад, яка послужила поштовхом до мого, як виявилося, щасливого майбутнього. «Йди на технічну спеціальність, – сказав тато. – Там ти зможеш закласти основи для всього, адже тільки технічний ухил допоможе прокачати системність мислення, а потім ти зможеш стати будь-ким, тому що сама вибудовуватимеш алгоритм розвитку та завдань». Але тоді мамині аргументи про те, що в групі будуть одні хлопці, зацікавили мене куди більше, ніж татові слова. (Усміхається). Ось так батьки допомогли мені обрати спеціальність до душі.

- А чому вибір зупинився на ЗДІА?

- Тут все просто: спадкоємність поколінь і лінощі. (Усміхається). Так-так, лінь була одним із факторів, що вирішив мою майбутню долю. Я люблю Запоріжжя, тож не хотіла нікуди переїжджати, а всі інші ЗВО міста розташовані аж надто далеко від мого будинку. Чому спадкоємність? Тому що батьки закінчували мою майбутню alma mater, і все моє дитинство, починаючи з 6 місяців, пройшло у стінах ЗДІА або біля них. Тож мені завжди хотілося повчитися в найкращих викладачів\ок, які відчинили двері в майбутнє моїм батькам. Обрала навчання на денному відділенні, адже ця форма надає більше можливостей і дозволяє глибше зануритися не тільки в навчання, а й у студентське життя.

- Які Ваші спогади про навчання?

- Найтепліші. Це – час, коли я змогла розкритися, знайти нові захоплення, відкрити в собі лідерські якості, не боятися нового, брати на себе більше відповідальності, навчитися спілкуватися з людьми різного рангу, і, звичайно, збагнути межі того самого системного мислення. П’ять років у Академії були сповнені далеко не одним навчанням. Думаю, ви зі мною погодитеся, що, згадуючи про студентський час, в першу чергу, в пам’яті спливають посиденьки з друзями та різні івенти. Завдяки кваліфікованому та орієнтованому на студентство підході кафедри електронних систем, мені вдалося поєднати хорошу успішність й активне соціальне життя в Академії. Пари відбувалися настільки цікаво, інформативно й ефективно, що на домашнє завдання та підготовку до іспитів витрачалося мінімум часу.

Та найяскравіші спогади – це студентське життя після пар. У мене була чудова група, з якою ми робили купу кумедних речей. Це – і студентське самоврядування, яке дало мені змогу познайомитися та попрацювати з проректорами, набути навичок проведення заходів і приміряти на себе роль президентки (щоправда, лише факультету). (Усміхається). Був і конкурс «Міс Академія», який дозволив поглянути на себе під промінням софітів. А щорічний бал аеробіки став для мене неймовірним відкриттям моїх нових спортивних можливостей. Виявляється, я можу не лише по скелях лазити, а й виконувати різні акробатичні елементи. Кожен день, проведений в стінах академії, став для мене найяскравішим і найпам’ятнішим, адже це – дні, які не повторити!

- Хто з викладачів/ок Вам найбільше запам’ятався і чим саме?

- Мабуть, це – найскладніше запитання для мене. Не можна виділити когось одного, адже кожен зробив вагомий внесок у моє становлення. Кожен викладач/ка навчали нас не лише предмету, а й життєвим ситуаціям. І ще одним із плюсів викладацького складу кафедри були молоді викладачі/ки. Із ними пари проходили легко та весело, у нас навіть були свої особисті жарти. Та, передусім, хочу віддати шану старшому поколінню викладачів\ок, які навчали ще моїх батьків, – Всеволоду Всеволодовичу Семенову та Леоніду Григоровичу Романову. Це – та сама «стара гвардія», яка «дасть жару» ще всім молодим. Незважаючи на солідний вік, вони доступно пояснювали матеріал і йшли в ногу з часом. Їхні пари можна було слухати нескінченно.

Величезну подяку висловлюю моєму сенсею, гуру та науковому керівнику – Дмитру Геннадійовичу Алексієвському. Це – людина, яка все розкладе по поличках, пояснить простою мовою трансцендентні рівняння та роботу будь-якого перетворювача. Викладач, який створив власні дисципліни і зробив купу наукових відкриттів. Тільки заради його лекцій варто вступати до Інженерки! А якщо вже вирішили так зробити, то обов’язково потрібно піти на лекції до Костянтина Олеговича Туришева. Його пари пам’ятає не одне студентське покоління, а ще, він – чудовий практик. Із Костянтином Олеговичем ви 100% навчитеся й полюбите паяти все, що завгодно.

- Як загалом Ви оцінюєте рівень отриманої освіти?

- Рівень здобутої освіти оцінювати не мені. Адже на 90% усе залежить не від викладача/ки, а безпосередньо від людини та її бажання вбирати та розвиватися. Можу сказати одне: що викладачі/ки мотивували й намагалися зробити все від них можливе, щоб ми, студенти/ки, вийшли затребуваними фахівцями/чинями. Знання потрібні не тільки для того, щоб отримати роботу та здобути професію, вони необхідні, щоб відбутися в житті. Усе, що ми вчимо в школі та у ЗВО – лише база, яка допомагає зробити поштовх у розумінні цього світу, його процесів, повсякденних господарських завдань і навіть у найпростішому – у спілкуванні з людьми. Як не крути, а спілкуватися з освіченою людиною, яка має уявлення про світ, приємно й захопливо. Ти можеш і не знати тему, що глибоко обговорюється, але набуті знання допомагають швидко зрозуміти предмет дискусії після кількох пояснень.

Знання, отримані мною в академії, можу оцінити на досить високому рівні, виходячи з кола мого спілкування, до якого належать як професори/ки ЗВО України та Європи, так і звичайні люди з дуже різними захопленнями. З усіма можу підтримати розмову на будь-яку тему. І, звичайно, мої знання дали можливість спробувати себе в ролі викладачки (лекторки та практика), освоїти нову професію. У вирішенні побутових завдань знання мені теж дуже знадобилися.

- Коли Ви закінчили навчання в Інженерці?

- Рідну академію я закінчила в 2015 році, а потім ще пішла до аспірантури, де під керівництвом Дмитра Геннадійовича Алексієвського працювала над темою «Управління вітроустановкою зі змінною швидкістю обертання», тож у своїй alma mater провчилася до 2018 року.

- Як склалася Ваша діяльність після закінчення вишу, де працювали, які посади обіймали?

- Як я вже казала, моє навчання не закінчилося на 5 курсі, була ще аспірантура. Теж – не менш цікавий час, але вже «по той бік барикад», як то кажуть. 3 роки я пізнавала вже вищу науку, їздила на різні наукові конференції, виступала з доповідями, писала статті та спілкувалася із вченими. Навіть цілий рік була викладачкою у ВСП «Запорізький металургійний фаховий коледж ЗНУ». Спілкування зі студентством – особливий вид діяльності. Після того, як я побувала в ролі викладачки, впевнено можу сказати: це – титанічна праця, особливо якщо ти дійсно хочеш навчити майбутнє покоління. Досвід викладання дуже цінний, але мені хотілося іншого, душа рвалася до організаційної діяльності. Так я перейшла до менеджерів\ок.

- Яку посаду Ви обіймаєте нині, на якому підприємстві?

- Сьогодні я працюю в одній з найпопулярніших галузей – IT, на посаді HR-менеджерка в дуже перспективній компанії з розробки мобільних програм «Natife».

- Чи допомагає у професійній діяльності отримана освіта?

- Звісно, допомагає. Думаю, будь-яка вища освіта допомагатиме в майбутньому, адже ти вчишся мислити й аналізувати, а це потрібно скрізь. Особисто мені допомогло розібратися з технічною стороною моєї посади. Навіть працюючи менеджером в IT, не обійтися без знань технічних аспектів.

- Як складається Ваша співпраця з вишем? Чи проходять студенти/ки практику на Вашому підприємстві або працевлаштовуються після закінчення навчання?

- Так, особисто я займаюся залученням студентства до нашої компанії Natife. У нас відкрито стажування для всіх охочих стати Android чи iOS- розробником/цею. Усі стажери/ки вже успішно працюють у нашій компанії. Навіть працевлаштовувала студентів/ок із моєї кафедри, молодших курсів, а ще – студенти/ки Інженерки з інших спеціальностей зараз обіймають керівні посади інших відділів нашої компанії.

- Якою Ви бачите свою подальшу кар’єру?

- Саме це питання найпопулярніше на співбесіді, яку я проводжу з усіма нашими майбутніми співробітниками. Настав час і мені на нього відповісти. (Усміхається). Головне, чого я прагну, – це продовжувати розвиватися та все більше заглиблюватися в мою галузь, розширювати свою компанію, допомагати їй вийти на новий рівень і, як результат, уже бути не просто HR, а HR-директоркою.

- Які Ваші захоплення? Як Ви проводите вільний час?

- Для мене найголовніше – не сидіти на місці і постійно чимось займатися. Нещодавно я вийшла заміж, тож моїм основним «захопленням» стало прибирання та готування (жартую). Люблю активні види спорту, останнім часом дуже захопилася гірськолижним спортом, але й не кидаю туризм. Чекаю, коли вже можна буде спокійно поїхати за кордон і підкорити Ельбрус чи щось вище.

- Що б Ви хотіли побажати сьогоднішньому студентству?

- Нічого не боятися, завжди дізнаватися нове, а головне, – не лінуватися. Навчання у ЗВО – це завжди захопливий час, і потрібно взяти від нього «максимум», поки не поринули з головою у доросле, повне роботи та турбот життя. І обов’язково закінчити навчання, коли вже почали. Можливо, при працевлаштуванні ніхто й не подивиться на те, який у вас диплом, але його наявність завжди буде плюсом, адже ви вже виявили завзятість, відповідальність і продемонстрували, що можете довести справу до кінця. Це я говорю як роботодавиця.

- Що Ви порадите випускникам/цям шкіл, які нині обирають майбутню професію?

- Вибір професії завжди дуже важкий, навіть якщо ви запитаєте дорослого, то не кожен впевнено відповість на це питання. Якщо є сумніви, обирайте спеціальність, яка дасть максимум корисного вам. Виходячи з мого досвіду – це технічна спеціальність. Пам’ятайте, що завжди можна буде довчитися, а зробити це з вищою освітою набагато простіше, ніж без неї. Не поспішайте дорослішати та викреслювати 5 років вашої молодості на роботу, потім уже не буде так багато часу для себе.

Інженерний навчально-науковий інститут ім. Ю.М. Потебні

Для довідки

У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року реалізують творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Утілюють його в життя факультети, інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю.М. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників/випускниць. Факультети університету та інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками/випускницями факультетів різних років. Долучитися до цієї ініціативи можуть усі охочі випускники/випускниці Запорізького національного університету та інженерного інституту ЗНУ (колишня Запорізька державна інженерна академія та Запорізький індустріальний інститут), котрі бажають поділитись із майбутніми молодими фахівцями/фахівчинями таємницями професійного становлення, допомогти їм працевлаштуватись, на власному прикладі продемонструвати, як реалізувати себе в професії, тощо. Для цього треба надіслати матеріали чи контакти відповідної особи на пошту:

znu.pressa@gmail.com

Слідкувати за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком:

https://bit.ly/2HixRA8

Сьогодні архів проєкту – це вже більш ніж 300 історій успіхів талановитих випускників/випускниць Запорізького національного університету!

Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:

https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU

https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/

https://t.me/pressluzhbaZNU

Схожі новини