Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики Юлія Тунік

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики Юлія Тунік

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики Юлія Тунік
10.05.2024 16:00 Все Головні новини Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ Факультети Журналістики ZNU Zaporizhzhia National University Запорізький національний університет ЗНУ факультет журналістики Відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіху випускників ЗНУ

 У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому – історія професійного становлення й успіху вихованки факультету журналістики, редакторки онлайн-ресурсів компанії «CodeGym» Юлією Тунік, яка розповіла, зокрема, про те, як журналістська освіта допомагає знайти роботу своєї мрії.

 

- Юлю, ви вже встигли попрацювати в таких відомих онлайн-медіа, як  «The Village Україна» і «Главком», а зараз працюєте над контентом «CodeGym» на сайті та в соцмережах. Чому саме онлайн-журналістика?

- Це склалось само собою. Після другого курсу, коли ми мали визначитися зі спеціалізацією, я обрала «Радіожурналістику». На той час я мріяла працювати на радіо, бути голосом місцевої радіостанції, створювати радіосюжети. Проте під кінець навчання кілька місцевих радіостанцій закрилося, локальне радіо було в занепаді, власне, як і українське. Зараз радіоформати отримали друге життя в подкастах, але в 2010-х про це не йшлося.

Оскільки я «товаришувала» з текстами, логічно було піти працювати після університету в онлайн-видання чи інформаційну агенцію. Це виявилося вірним рішенням, адже пізніше в онлайн перебралися всі.  

- Чи можете згадати зараз, коли у вас вперше з’явилась мрія стати журналісткою?

- Не пригадую такого яскравого спогаду, щоб одного дня я вирішила стати журналісткою, хоча, якщо говорити про мої вподобання та навички, мабуть, до того завжди і йшлося. У школі мені легко давались мови, література, історія. Я обожнювала читати і писати. Що нетипово для підлітка, мені подобалось читати суспільно-політичні видання, як-от журнал «Тиждень». Я підтримувала Помаранчеву революцію. Коли настав час обирати професію, я подумала, що журналістика - це цікаво і це та сфера, де я зможу впливати на зміни в країні. На факультет журналістики вступила в 2008 році після закінчення підготовчих курсів і проходження пробного ЗНО (першого в Україні). 

- Опишіть, будь ласка, свій професійний шлях. Наскільки складно було знайти першу роботу, не маючи досвіду?

- Я починала з написання новин до газети «Запорізький університет», далі були студентські практики на порталі «Пороги», на радіо «Великий Луг», у газеті «Індустріальне Запоріжжя». Першим постійним місцем роботи стала газета «Дніпровський Металург», потім була запорізька інформаційна агенція РепортерUA.

Проте досвід справжньої журналістики мені дала робота у всеукраїнській інформаційній агенції «Главком», де я спершу працювала на новинах, а потім виросла до політичного оглядача. Оскільки агенція фінансувалась завдяки грантам, журналісти почувалися вільно у виборі тем і їх висвітленні. Тут я спробувала себе в репортажах, інтерв’ю, розслідуваннях, навчилась ретельно перевіряти інформацію, враховувати обидві сторони конфлікту при подачі матеріалу тощо.

Далі був «The Village Україна», де я працювала, як над глобальними, так і над локальними, київськими темами. 

Для мене не було проблематичним знайти першу роботу; щоправда, якби була сміливіша, то відразу б подалася працювати у київські медіа. Це круто, хоча б під тим кутом зору, що робота редакцій київських медіа якісніша, там можна більшому навчитися. На жаль, локальні медіа, на мою думку, потроху вмирають в Україні. Варто почитати дописи в телеграм-каналі «Регіоналіті», який висміює місцеві новини. Хоча є і приклади класних місцевих медіа. Наприклад, запорізьке мікромедіа «Як ти там», яке, крім соцмереж, веде власний подкаст.

- Як краще працювати - на фрилансі чи будучи повноцінним членом редакційного колективу?

- Я б радила початківцям спробувати роботу в редакції. Навіть просто спостерігаючи за роботою більш досвідчених колег, можна багато чому навчитися. З вами можуть поділитись цінними контактами, а інколи і підкинути тему для статті.

- Про таке місце роботи, як у вас, сьогодні, напевно, багато хто мріє: це сфера IT - перспективна і фінансово приваблива. Але чи не «тиснуть» рамки вузької тематики?

- Якщо заглибитись, тема IT дуже цікава, в ній завжди знайдеться, про що написати. Це і технологічний ринок - глобальний та український, і нові технології, і той же штучний інтелект. Тим паче в журналістиці взагалі, так чи інакше, також існує умовний поділ, коли журналіст обирає певну тему, яка йому до вподоби, і фокусується саме на ній, лише вряди-годи відволікаючись на інші.

- Робота над яким журналістським матеріалом запам’яталася вам найбільше за весь час кар’єрного зростання?

- Мабуть, матеріал для The Village Україна під назвою «“Стежу за кожним твоїм кроком”. Я стала жертвою сталкера» за 14 квітня 2020 року про жінок, які постраждали через сталкерів. Коли я кажу про сталкерство, то маю на увазі не людей, що нелегально потрапляють у Чорнобильську зону, а тих, хто нав’язливо стежить та переслідує когось. Мене вразило те, що це доволі поширена історія у нас, це навіть нормалізується і виправдовується, як щось романтичне. Окремий пункт - це те, що в Україні доволі складно притягнути до відповідальності за подібне. Звісно, самі історії дівчат також вражали…

- Які особистісні риси потрібно мати для того, щоб успішно займатися журналістською діяльністю?

- Передусім, стресостійкість. Журналіст так часто стикається з травматичними подіями чи історіями у своїй роботі, що без «товстошкірості» не обійтись. Без допитливості також складно буде. Журналісту має бути самому цікаво те, про що він пише. Тоді він ставитиме потрібні, часто незручні питання, зможе розкрити тему всесторонньо.

-                 Вважається, що журналіст - це гуманітарій. Як адаптуватися гуманітарію до роботи в сучасних умовах, коли професія стає дедалі більше пов’язаною з технікою, складними комп’ютерними програмами?

-                 Я б посперечалась із тим, що гуманітарії не вміють працювати з програмами або технікою. Для цього потрібні лише бажання та час, щоб розібратись, що до чого. До того ж, більшість технічних інструментів, програм винайшли саме для того, щоб журналістам було простіше і швидше виконувати свою роботу. Єдиний виняток - це журналістика даних, коли потрібно обробляти велику кількість інформації або шукати її у відкритих джерелах. Інколи може знадобитись знання мов програмування, наприклад, Python, проте не завжди. До того ж, це дуже цікаво.

-                 Чи доводиться вам використовувати штучний інтелект для виконання редакційних завдань?

-                 ШІ користуюсь інколи – він допомагає мені придумувати теми для контент-плану. Щоправда, на практиці поки що я і мої колеги справляються краще :)

-                  Чим вам найбільше запам’ятався факультет журналістики ЗНУ?

-                  Мені факультет журналістики дав величезний нетворкінг на роки. Багато випускників також працюють у медіа та комунікаціях, з багатьма підтримую контакт. Наприклад, із Анною Моругою, Ольгою Єременко. Факультет журналістики запам’ятався, як місце для втілення наших божевільних творчих ідей з одногрупниками.

-                 Якби можна було повернутисяв ті роки, чи змінили б ви щось у ставленні до навчання?

-                 Я б почала працювати раніше, чи не з першого курсу, бо          застосування отриманих знань на практиці одразу ж дає результат. Думаю, більше уваги приділяла б англійській, оскільки нині для журналістів є дуже багато освітніх та кар’єрних можливостей за кордоном.

-                 Якою, на вашу думку, має бути сучасна освіта для журналістів?

Думаю, студенти мають із перших занять працювати «в полі». З таким підходом після закінчення вишу вони вже будуть повноцінними журналістами, яких не потрібно заново вчити у редакції.

- Що ви побажали б студентам і рідному факультету в такий непростий час?

-                 Студентам - не бійтесь, пробуйте, помиляйтесь, з часом все вийде! Факультету бажаю талановитих викладачів, наявності усіх необхідних ресурсів та фінансів для втілення освітніх проєктів.

 

 

Підготувала доцентка кафедри журналістики Мирослава Чабаненко

 

 

На фото:

1). Передковідні часи. Освоєння роботи поза редакцією.

2). З колегою Олександром Гавриленком під час роботи в РепортерUA.

3). Робота над запорізькими новинами. День демонтажу пам’ятника Леніну.

4). У новій редакції «The Village Україна».

5). Звичайний робочий процес у редакції «The Village Україна».

6). Із колегою по «Главкому» Катериною Пєшко.

7). Під час журналістської поїздки до Чорнобильської атомної станції.

 

Для довідки

У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року триває творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Втілюють його в життя факультети, Інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників. Факультети університету та Інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками факультетів різних років.

Стежити за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком: https://bit.ly/2HixRA8

Сьогодні архів проєкту – це вже понад 400 історій успіхів талановитих випускників Запорізького національного університету!

 

Стежте за подіями вишу також у соцмережевах пресслужби ЗНУ:

https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU

https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/

https://t.me/pressluzhbaZNU

Соцмережі ЗНУ:

https://beacons.ai/official_znu

 

Схожі новини