Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / «Історії успіху випускників ЗНУ»: здобувачка наукового ступеня доктора філософії Наталія Міронова

«Історії успіху випускників ЗНУ»: здобувачка наукового ступеня доктора філософії Наталія Міронова

 «Історії успіху випускників ЗНУ»: здобувачка наукового ступеня доктора філософії Наталія Міронова
16.05.2024 08:21 Все Головні новини Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University Запорізький національний університет ЗНУ філологічний факультет факультет іноземної філології відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації працевлаштування пресслужба проєкт історії успіху випускників

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому – історія професійного становлення й успіху вихованки філологічного факультету та факультету іноземних мов, здобувачки наукового ступеня доктора філософії Наталії Міронової.

 

Ось що розповідає Наталія Міронова:

- Добре пам’ятаю, як у вересні 2019 року ми, новоспечені магістранти, увійшли до великої аудиторії й поринули у світ філології, де, окрім інших порад чудових викладачів, отримали й таку: «Пишіть у проєкт “Історії успіху”, розповідайте про своє життя». А на сором’язливі заперечення на зразок: «треба спочатку чогось досягти», – отримали відповідь: «Ви щось робите – це й є ваш успіх». Пам’ятаю, як сказала собі тоді, що все ж не буду поспішати з цим – можливо, з’явиться слушна нагода принести більш суттєву користь... Я завжди сувора й критична до себе, тож фриланс, яким змушена займатися через проблеми зі здоров’ям, вважаю корисним не повною мірою – тобто, я працюю сумлінно, але допомагаю не надто великій кількості людей, на жаль.

Відчуваючи творчі поривання душі, я завжди писала в стіл й на поради знайомих податися на конкурс реагувала збентеженням і здивуванням. Та коли зіткнулася з конкурсною діяльністю учнів (завзятих художників) безпосередньо, шукаючи придатні й пристойні багатожанрові фестивалі, вивчаючи їхні положення, – наважилася... Тож на цей час мені трохи ніяково й приємно бути володаркою Гран-прі двох міжнародних конкурсів: «International Odesa Festival» та «Pražská rapsodie». До того ж, мене запросили до складу журі наступного одеського фестивалю. Також маю кілька дипломів лауреата 1 ступеня ще деяких міжнародних конкурсів – українських та зарубіжних. І тут варто сказати про відчуття приємного здивування, коли бачиш, що дійсно беруть участь у мистецькому заході люди з інших країн, і це – не лише українці, які мешкають за кордоном. Взагалі, як людина, яка сумлінно вбирає в себе інформацію щодо академічної доброчесності, я перенесла критерії визначення так званих «хижацьких» видавців, про яких нам багато розповідали, на мистецькі конкурси. Тож «мірилом» було: відсутність інформації про засновників/організаторів, гарантія прийняття доробку, приховані або незрозумілі внески, не в достатній мірі відображене походження, коли компанія не має прямого відношення до заявленої країни і таке інше. Всі пункти були мною прискіпливо розглянуті й жодних оманливих способів діяльності не виявлено. Наприклад, щодо останнього – достеменно відомо, що організатори чеського конкурсу дійсно мешкають за кордоном і займаються подібними проєктами вже багато років. У так звані «доковідні часи» вони проводили мистецькі фестивалі на сценах багатьох країн Європи, з яких існують численні фото- чи відеозвіти, телерепортажі.

Як і я, колись писала в стіл моя бабуся, Євдокія Грицаєнко, вчителька, яку любили й поважали учні й колеги, чиїй світлій пам’яті (а також пам’яті дідуся – Григорія Грицаєнка, порядного й мужнього чоловіка, якого також поважали й цінували люди за життя) й присвячую цю маленьку «success story», скажімо, на рівні глибин своєї душі. Вони були моїми другими батьками, найкращими друзями, і, на жаль, я рано залишилася без них і важко переживаю цю велику втрату протягом життя. Ці рідні люди зі мною в серці постійно, і я завжди відчуваю нестачу дорослих розмов із ними, тож розмовляю через свої вірші – розповідаю, що відбувалося в моєму житті, яких зустрічала людей, які з ними складалися стосунки. І все життя шукаю тих, хто був би хоч трішечки схожим на них.

А на рівні, скажімо, сьогодення, реального життя – я, звісно, присвячую свої найвищі конкурсні перемоги рідному університетові, який ніколи не проміняю на інший. Так, я багато років мешкала в столиці, але про навчання в іншому ЗВО й думати не хотіла навіть. І уклінно дякую ЗНУ за отриману якісну освіту та можливість здобувати науковий рівень. Я навчалася на факультеті іноземних мов і на філологічному факультеті, де отримала два дипломи магістра з відзнакою, тож викладачів, яких цінувала й поважала, дуже багато – не буду називати зараз всіх і прошу мене вибачити за це, але спогади мої про всіх яскраві й теплі. І, звісно ж, я глибоко вдячна за отриману свого часу (я скористалася нею не одразу з причин, які вже зазначала вище) рекомендацію на вступ до аспірантури та намагаюся докладати зусиль, щоб не підвести і повернути цю дорогоцінну увагу й довіру плідною роботою над дослідженням, якісним науковим доробком та внеском у вітчизняну науку. Низький уклін науковому керівнику – гідній великої пошани людині! Щире висловлення приємного захвату всім викладачам циклу дисциплін для аспірантів! Бути здобувачем PhD – велика честь для мене, а також – велика відповідальність, тож, навіть перебуваючи у академічній відпустці, я займаюся своєю цікавою й важливою справою.

І ще кілька слів про творчість... Коли в аспірантському портфоліо бачиш, окрім місця для переліку наукових статей, балів освітнього складника й щось подібне, спеціально відведені сторінки для «інших досягнень» і відзнак за активність, відчуваєш бажання сказати спасибі нашій вельмишановній координаторці PhD-програм за цей добрий і приємний натяк, що ми маємо бути креативними, виявляти свої здібності, адже всі, безумовно, талановиті. І бачиш, що людині дійсно важливо, що саме ми вміємо робити, чим захоплюємося, що любимо, до чого хист в кожного з нас, коли на аспірантському колоквіумі жоден не лишається без уваги, з кожним підтримується інтелектуальна розмова про те, чим він живе. І всі перевищують відведений час, бо таку теплу атмосферу не хочеться полишати.

Коли мене питають знайомі, чи варто вступати до ЗНУ, чи, може, краще їхати в інше місто? – я відповідаю: «Так! Варто», – і вмовляю залишатися, адже в нас не лише навчають, а й чують, розуміють, підтримують, мов у великій дружній родині.

 

Наталія Міронова

 

Для довідки

У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року триває творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Втілюють його в життя факультети, Інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників. Факультети університету та Інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками факультетів різних років.

Стежити за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком: https://bit.ly/2HixRA8

Сьогодні архів проєкту – це вже понад 400 історій успіхів талановитих випускників Запорізького національного університету!

 

Стежте за подіями вишу також у соцмережах пресслужби ЗНУ:

https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU

https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/

https://t.me/pressluzhbaZNU

Соцмережі ЗНУ:

https://beacons.ai/official_znu

 

Схожі новини