Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики Тетяна Велика

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики Тетяна Велика

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики Тетяна Велика
24.05.2024 17:27 Все Головні новини Факультети Журналістики ZNU Zaporizhzhia National University Запорізький національний університет ЗНУ історії успіхів випускників факультет журналістики

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому – історія професійного становлення й успіху вихованки факультету журналістики, директорки редакції газети «Голос Гуляйпілля» Тетяни Великої, яка поділилася власним журналістським досвідом.

-Я родом із Гуляйполя, мої прадіди звідти, тому моє коріння на цій землі. У 2004 році я закінчила факультет журналістики Запорізького національного університет і відразу ж включилася в роботу – повернулася в своє рідне місто працювати в редакції районної газети «Голос Гуляйпілля». І вже там «закрутилася» моя журналістська діяльність.

-Згадайте, будь ласка, той період, коли вирішили вступати на журналістику. Чому вибір припав саме на цю спеціальність?

-Я завжди мріяла стати журналістом. Мені дуже подобалася ця професія. Я пам’ятаю, як сусідська дівчина Наталя на той час навчалася на філолога і вона мені підказала, що на факультеті відкрилася спеціальність журналістика. І, чесно вам кажу, я навіть не роздумувала. У мене є сестричка, ми двійнята, і вона довго обирала, ким бути надалі, то я вже точно знала, що буду журналістом. Мій дядько з Одеської області, міста Татарбунари, також працював журналістом. Пам’ятаю, коли він приїжджав до нас і ми родиною обговорювали моє захоплення журналістикою, то він говорив: «Перше, що треба робити, це вміти ходити на високих підборах» (сміється). Я тоді подумала: «Оце так, такий критерій, але його також треба врахувати». Журналіст повинен мати відповідний імідж і стиль. У школі я також писала гарно твори, мій перший твір про Роксолану дуже хвалила вчителька української мови та літератури. Я любила писати, напевно, потяг до створення матеріалів в мені вже закладався змалечку. І коли вже прийшов час вибору, я чітко розуміла, чого хочу і ким прагну бути.

-Які навички журналістки/редакторки, здобуті під час навчання на факультеті журналістики, вам були корисними?

-Під час проходження практик я пробувала себе в різних видах медіа. Так на радіо Ніна Петрівна Деркач, яка була моєю керівницею, допомагала працювати над дикцією, надавала практичних знань роботи в цього виду медіа. Навчання на факультеті «підштовхнуло» мене до вивчення англійської мови, також викладачі допомогли мені вдосконалити вміння та навички щодо написання інформаційних і публіцистичних матеріалів, виробити власний стиль письма. Ці професійні навички допомогли в подальшій моїй професійній діяльності. Тому коли вже я повернулась до себе додому, знання, здобуті на факультеті, сприяли роботі в газеті.

-Який виринає із пам’яті епізод про студентські роки?

-У нас був дуже дружній колектив. Згадую, на першому курсі наша група брала участь у різного роду факультетських заходах. У 2 корпусі в актовій залі на сцені ми часто проводили репетиції, готуючись до свят. До певних вистав ми переодягалися в казкових героїв. Це були приємні емоції, період щасливих, веселих та радісних років. А друге, що згадую, – це життя в гуртожитку, але то, напевно, історія ще на одне інтерв’ю, бо там розповідати можна багато (сміється).

-Коли стали працювати в журналістиці?

-У 2003 році мене запросили працювати в газету «Голос Гуляйпілля», там я обіймала посаду журналіста, тому після завершення навчання в 2004 році я вже офіційно була у штаті періодичного видання.

-Про що був перший журналістський матеріал?

-В 11 класі я написала матеріал «Жіноча доля», який згодом опублікували в «Голосі Гуляйпілля». Я й досі пам’ятаю ці неймовірні відчуття, коли принесла матеріал до колишнього редактора Івана Кушніренка. І уявіть: вони погодили його і ще й вирішили опублікувати на першій шпальті.

-Сьогодні ви очолюєте районну газету «Голос Гуляйпілля», редакція якої поновила свою роботу в Запоріжжі через постійні обстріли Гуляйпільської громади. Який план роботи видання ви ставите нині?

-Ми хочемо дотягнутися до рівня 2022 року. Планую поновити рекламний відділ, який у нас зник у зв’язку з воєнними подіями, намагатимусь повернути виданню 12 сторінок (прим. авт. зараз газета виходить на 8 сторінках), але ця кількість для мене не є остаточною. Розуміючи, що ми виходимо на обласний рівень, думаю: цих 12-ти сторінок буде замало, варто їх збільшувати. Також планую і пов’язую життя газети зі студентами факультету журналістики. Коли я працювала у Гуляйпільській громаді, то дефіцит кадрів гостро відчувався. На той період у штаті було 8 людей, а сьогодні – 4. Різниця відчутна. Тому надалі плануємо збільшувати кількість журналістів.

-З якими викликами доводиться стикатися газеті сьогодні?

Головний виклик – це фінансування. Життя газети залежить від двох ключових чинників: передплатники і реклама. У зв’язку з тим, що багато передплатників виїхало за кордон, Гуляйпільська громада розсипалася, адже там зараз прифронтова територія, постійно точаться бойові дії, відповідно, пішли передплатники, які були і рекламодавцями. Проте виживати газеті сьогодні допомагають грантові кошти та тісна співпраця з Національною спілкою журналістів України, зокрема з Сергієм Томіленком.

Наразі в регіоні виходять друком місцеві газети «Трудова слава» (Оріхів), «Голос Гуляйпілля», «Наше життя» (Новомиколаївка) та «Дніпровські вогні» (Вільнянськ). Звісно, це невелика кількість.

-Які ви бачите шляхи відродження місцевої преси?

-Я постійно над цим думала. Моя колега Ірина Лісова, редакторка газети «Пологівські вісті», багато чому мене навчила. Коли у 2016 році мене обрали редакторкою, я вирішила зустрітися з досвідченою професіоналкою своєї справи, познайомитися з роботою їхньої редакції, почути її поради та настанови. На той період їхнє видання виходило на 12 сторінках, а наше – 4. Уявіть, яке у мене було захоплення, коли бачила таку різницю. Вони тоді друкувалися в Мелітополі. Вона мені показала верстку і всі інші видавничі процеси, які відіграють важливу роль у створенні видання. Я зрозуміла – газета має бути красивою: гарно оформлена, з читабельним шрифтом, із вдало розміщеними матеріалами. Газета – це жінка. Вона зовнішньо має привабливо виглядати. Я люблю свою газету, тому робила все, аби читачам було приємно брати її до рук, гортати. Згодом вже самостійно керувала процесом: продумувала, як правильно поєднати текст із візуальними елементами, оскільки це допомагало привернути читацьку увагу та ефективно передавати інформацію. Тому перше – це працювати над зовнішнім виглядом газети (версткою), а друге – це зміст. Матеріали мають бути актуальними, свіжими, торкатися тем читацької аудиторії. Наприклад, наша газета подавала матеріали про те, чим живе Гуляйпільська, Малинівська та Воздвижівська громади. Ми тоді були адресовані 25000 читачів та читачок (кількість населення Гуляйпільського району). І ще один фактор – це рекламний відділ. Він виконує важливу роль у періодиці, привертає читацьку аудиторію, на адресу редакції надходять прохання читачів та читачок із привітаннями чи вшануванням пам’яті, оголошення про купівлю-продаж. За рахунок цього відділу газета буде фінансово стабільна. Існує хибна думка: газета – це для пенсіонерів. Я ніколи не робила газету лише для людей літнього віку, вона має бути для грамотних споживачів інформації, які думають.Я не розділяю вік. Дуже сумно спостерігати, коли редактори оперують такою думкою. До мене приходять молоді люди, родини, які просять поставити привітання на адресу близьких чи знайомих, зі мною в команді працюють молоді журналісти-практики, які наповнюють контент, що є цікавим і для аудиторії їхнього віку.

-Назвіть переваги Вашого видання? Чим воно вирізняється серед інших?

-Більшість матеріалів видання заповнені авторськими матеріалами. Вони відзначаються глибоким змістом, використанням різних джерел інформації. На адресу редакції надходять електронні листи із життєвими історіями, які публікуємо в рубриці «Нам пишуть». Також варто відзначити інтерв’ю, портретні нариси, які є постійними жанрами на сторінках нашої газети. Живі історії (про військових, які боронять наші кордони, переселенців за межами рідного дому та інше), справжні емоції, актуальні події – це те, що сьогодні ви знайдете у виданні. Тому, вважаю, що наша газета вирізняється привабливим зовнішнім виглядом (версткою) та авторством.

-Коли виникає апатія чи виснаження, як рятуєтесь?

-Якщо говорити про роботу, то, не дивлячись на всі труднощі, я завжди в тонусі, бо дуже люблю свою роботу. Моя родина та друзі – це ті люди, які мене надихають, підтримують, надають сил та натхнення продовжувати справу мого життя.

-Якими якостями, на вашу думку, має володіти людина, яка бачить своє майбутнє в журналістиці?

-Людина має бути впевнена, комунікабельна, уважна до деталей, вміти зв’язно висловлювати свої думки, вправно володіти мовою, адже правильно поставити запитання, підтримати розмову важливо для роботи журналістів. Варто пам’ятати про журналістські цінності та стандарти, вміло їх дотримуватися. Акуратний зовнішній вигляд (образ) є також важливим для журналіста. Журналісти, які працюють в періодиці, мають виглядати не гірше, ніж журналісти, які працюють на телебаченні. Імідж журналіста для будь-якого виду медіа є одним із важливих характеристик.

-Яка ваша мрія?

Головна мрія – нехай закінчиться війна. І, звичайно, планую повернутися в рідне Гуляйполе. Мені подобається місто Запоріжжя, але думками я там, вдома.

-Продовжіть думку: Для мене факультет журналістики…

-Це нові знання, професійні викладачі, фахівці-практики, це дружній колектив, приємні та незабутні враження та емоції.

-Дякую! Щасти Вам у професійній діяльності!

 

Підготувала Олена Усманова

 

Для довідки У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року триває творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Втілюють його в життя факультети, Інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників. Факультети університету та Інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками факультетів різних років. Стежити за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком: https://bit.ly/2HixRA8

Сьогодні архів проєкту – це вже понад 400 історій успіхів талановитих випускників Запорізького національного університету!

 

Стежте за подіями вишу також у соцмережах пресслужби ЗНУ:

https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU

https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/

https://t.me/pressluzhbaZNU

Соцмережі ЗНУ:

https://beacons.ai/official_znu

Схожі новини