У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація профорієнтаційного проєкту «Історії успіху випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики, операторкою-режисеркою монтажу на «Громадському радіо» Євгенією Таранченко.
- Що вплинуло свого часу на ваш вибір майбутньої спеціальності та чи думали ви про зміну виду діяльності?
- Я мріяла стати журналісткою з 8 класу, проте не розуміла, де б хотіла навчатися. Усе вирішилося, коли в 10 класі я поїхала на День відкритих дверей факультету журналістики ЗНУ. І тут неймовірно зарядилася енергією, тому й надалі їздила на дні відкритих дверей тільки на журфак ЗНУ і так – до моменту вступу. Питання зміни діяльності я ніколи навіть в голові не порушувала. Бо насправді медіасфера – це дуже великий пласт різноманітної роботи. Це – не тільки писати матеріали, брати інтерв'ю, бути в кадрі, це й займатися продакшином відео, домовлятися з експертами, виборювати гранти, створювати цілі проєкти, бути на місці подій. Тобто я хочу сказати, що сфера настільки багатогранна, що можна з легкістю знайти себе.
- Чи пов’язана теперішня діяльність із тією спеціалізацією, яка була у вас в університеті?
- Можна сказати, що так! В університеті я здобула освіту за спеціалізацією «Телевиробництво», а зараз хоч і працюю на радіо, але займаюся зйомками та монтажем відеоматеріалів. Тому всі навички, які я здобула в університеті, мені знадобилися.
- Коли ви вирішили підкорювати столицю? І чи можете назвати відмінності роботи в медіа Києва порівняно із Запоріжжям?
- Підкорити столицю я мріяла ще у 2019 році, це 2-й курс навчання в університеті. Проте тоді процес переїзду загальмувала пандемія коронавірусу. У другій половин
і 2021 року я вирішила, що час настав, але з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну мрію знову довелося поставити на паузу. І ось влітку 2024 року прийшло остаточне усвідомлення, що якщо я не зроблю цього найближчим часом, то буду дуже жалкувати. Сам процес переїзду – пошук роботи й квартири – зайняв декілька тижнів, і завдяки цьому швидкому темпу зрозуміла, що все зробила правильно, і світ на моєму боці.
- Ви займалися розвитком авторського блогу. Скажіть, чи продовжуєте цю сферу діяльності і який тематичний напрямок вашого блогу зараз?
- Так, я активно розвивала особистий блог у тіктоці до переїзду до Києва. На жаль, зараз тут у мене тимчасова пауза. Та думаю, що в найближчому майбутньому поновлю свою блогерську діяльність, бо хоча вже певний час нічого не публікую, але люди продовжують підписуватися на мій блог і коментувати дописи. Це надихає. До того ж, я сприймаю цю паузу в блозі як перезавантаження, оскільки хочу розвиватися й на іншому майданчику та не обмежувати себе тільки тематикою книг.
- Як вплинула війна на вашу професійну діяльність?
- Війна мою журналістську діяльність зупинила. Із 2022 до 2024 роки я працювала у сфері маркетингу. Та, як кажуть, пауза не може тривати вічно, тому я повернулася в журналістику. Бо, насправді, тільки в ній себе завжди і бачила.
- Які поради можете дати студентам і студенткам, аби вони стали успішними у своїй справі?
- Пробувати. Поглинати. Багато навчатися.
1. Намагайтеся спробувати себе в кожній сфері журналістики, щоб зрозуміти, що вам найбільше подобається/підходить. Текст/аудіо/відео/ – і це тільки початок списку.
2.Поглинати інформацію від медійників. Прийшли на практику? Спостерігайте за фахівцями-практиками, ставте запитання, багато запитань.
3.Поки ви в університеті й у вас є достатньо часу – навчайтеся. Пари, тренінги, воркшопи – усе це стане в пригоді.
- Про що був перший журналістський матеріал на «Громадському радіо»?
- На «Громадському радіо» я обіймаю посаду операторки/режисерки монтажу. Тому дуже багато працюю з відео, новинами, різними проєктами. Але перше відео, яке я мала змогу змонтувати, – це інтерв'ю з Ель Кравчуком. Тривав перший тиждень мого стажування, і саме в той час співак вирішив презентувати свою пісню про Харків. Зйомка пройшла дуже комфортно й атмосферно, з монтажем теж проблем не було, бо в мене вже було достатньо навичок і вмінь.
- Ви застали часи очного навчання. Які поради ви можете дати студентам, які не були на офлайновому навчанні й досі не виходять через безпекову ситуацію в Запоріжжі, аби вони не втрачали жагу до життя та оптимізму в період студентства?
- Я би порадила зустрічатися, за можливістю, зі своїми одногрупниками й студрадою. Тому що це – важко: бути на журфаці й не бути при цьому соціальним. Відсутність живого спілкування пригнічує. Якщо є можливість, зустрічайтеся наживо.
- Ви були головою студентської ради факультету під час складних часів ковіду та війни. Які персональні якості, на вашу думку, допомагають вам зараз у досягненні нових вершин?
- Адаптивність. Ковід та війна привчили, що треба завжди бути готовою до змін. І тільки зміни – і внутрішні, і пристосування до зовнішніх – ведуть вперед.
- Якби можна було змалювати факультет журналістики у вигляді відкритої метафори, яку б метафору ви обрали?
- Можливо, це дивно, але мені журфак асоціюється з Різдвом. Журфак дуже теплий, атмосферний і, знаєте, такий сімейний. Ти себе відчуваєш тут на своєму місці, а коли випускаєшся – завжди повертаєшся, як додому. При цьому - він яскравий, мелодійний та креативний. Адже всі, наче у вертепі, бігають, «суєта приємна», навчаються поєднувати творчість та прагматизм.
Наталія Лебідь, Наталія Романюк,
доцентки кафедри видавничої справи та редагування
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
