
«Я втратив око. Я втратив ногу. Але не втратив себе», – цими словами почалася лекція «Фізичне виховання в умовах виклику: лідерство, витривалість і відновлення як ключові компетенції фахівця». Випускник спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» освітньо-професійної програми «Фізичне виховання» факультету фізичного виховання, здоров’я та туризму ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) – військовослужбовець, командир взводу Національної гвардії, колишній учитель фізкультури та інструктор бойового мистецтва «Спас», ветеран бойових дій, а зараз – вчитель факультативу «Спас», вихователь Іван Маляренко провів це заняття для магістрантів спеціальності 017 «Фізична культура і спорт».
У переповненій аудиторії – тиша. Всі слухають людину, яка вийшла з війни з пораненнями, але не зломлена, а навпаки – сильна, спокійна, дуже пряма. У бою врятував побратима. Ціною себе. Але він не просить жалості. Він просить думати, діяти й не зливати життя в «прокрастинаційне болото». Це не був звичний академічний виступ. Це була розмова про життя, війну, виклик, дисципліну і справжню фізичну культуру – ту, яка не зникає, коли зникає стопа, око чи звичне тіло. «Я не повернусь у старе тіло. Але я повертаюсь у гру – бо в мені досі живе вчитель. І тренер. І людина, яка не здається», – розповідав Іван Маляренко.
«Фізична культура – це не тільки нормативи й підтягування. Це – культура сили. Культура витримки. Культура гідності. Колись я вчив дітей тримати рівну поставу. Тепер я вчу себе тримати рівну душу, навіть коли тіло кульгає. І це теж тренування, адже витривалість – це коли ти біжиш 40 хвилин під обстрілом і не маєш права впасти. Реакція – це коли ти за частки секунди хапаєш побратима, бо уламки летять у нього. Командна гра? Це коли один закриває тебе тілом, а ти – його серцем. Сила – це не тільки штурмувати позицію. Справжня сила – тримати руку побратима, який втрачає свідомість, і не дати йому піти. А ще – витримати лікаря, який каже: “Ногу доведеться ампутувати”, – і не озлобитися на світ. Швидкість – це не “з місця до стометрівки”. Це коли від твоєї миттєвої дії залежать життя. Це – пів секунди, щоб встигнути пригнутись, витягти, витримати. Гнучкість – це не тільки шпагат. Це – вміння перебудовувати себе щодня: від вчителя – до командира, від тренера – до солдата, від спортсмена – до інваліда… і назад – до людини. Координація – це коли все всередині кричить: “лягай!”, – а ти спокійно прицілюєшся, прикриваєш інших і дієш…Бо фізичні якості – це не про тіло, це про вибір. Про здатність діяти, коли здається, що вже нічого не можеш».
Найважче – це не втратити функції. Найважче – не втратити сенс. Іван Маляренко вирішив не зникати, а говорити з ними, з майбутніми керівниками фізичного виховання та секції спортивного напряму, методистами з фізичної культури, інструкторами навчально-тренувального центру, інструкторами-методистами з фізичної культури та спорту. Бо хтось із них завтра виховає дитину, яка так само піде захищати нас. А може, не буде потреби – і вона буде готувати інших. Але вони – магістри – фундамент. Вони – ті, хто формує хребет нації.
Гарантка освітньої програми, професорка Валерія Тищенко поділилася враженнями від цього заняття: «Це була не просто лекція. Це було дзеркало для кожного з нас. Іван говорив просто, але після кожної фрази в аудиторії було важко дихати. Це лекція, яку хочеться слухати стоячи, як гімн».
Завідувач кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту, професор Анатолій Конох сказав: «Ми готуємо магістрів, але сьогодні ми самі вчилися. Вчилися мужності, витримці, силі. Після таких зустрічей ти по-іншому дивишся і на професію, і на себе».
«Дякуємо тобі, Іване. За силу. За правду. За приклад. Пишаємось тобою», – з такими словами звернувся до свого випускника колектив факультету фізичного виховання, здоров’я та туризму.
Факультет фізичного виховання, здоров’я та туризму
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu