У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в ньому інтерв’ю з вихованкою філологічного факультету, перекладачкою аудіовізуального контенту Ксенією Козачук.
-Скільки років минуло відтоді, як ви отримали диплом філолога? Поділіться історією свого професійного шляху, будь ласка.
-Диплом магістра філології зі спеціальності “Українська література” я отримала 2000 року, потім під керівництвом Віталія Шевченка написала й захистила 2003 року кандидатську дисертацію на тему “Еволюція української історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.” За час, проведений у нашій alma mater, ми, студенти, подружилися між собою, а наші викладачі назавжди стали для мене рідними людьми. Певний час після захисту я викладала українську мову й літературу студентам спеціальностей “Правознавство” і “Переклад” Академії адвокатури України (Київ).
-Зараз ви перекладаєте для озвучування з англійської на українську повнометражні художні фільми, серіали, документальні відео для популярних вітчизняних телеканалів. У чому, на вашу думку, полягає секрет майстерності перекладача?
-Нині займаюся перекладом з англійської і бачу, наскільки важливою частиною професійної майстерності перекладача є знання української. Ні для кого не секрет, що при перегляді телепрограм, озвучених і дубльованих українською мовою після перекладу з іноземної, дуже багато важить якість тексту: він має сприйматися “безшовно”, так, ніби він народився українською. Незалежно від того, ігрове кіно перекладаєш чи документальні матеріали, слід пам’ятати, що поза фактичною інформацією треба передати ще й саму душу тексту, його ритміку, задум режисера й автора сценарію. І тут на вході допомагає вміння вслухатися, а на виході – вміння побудувати фразу, використовувати багатство образних засобів української мови. З іншого боку, вагомим чинником якості такого перекладу є його точність. За плечима вже немало проєктів, над якими було і складно, і цікаво працювати (запам’ятався серіал “Місце злочину: Лас-Вегас”, зі свіжіших – нещодавно перекладений фільм “Бідолашні створіння”), і у кожному на перший план виходив цей ґрунтовний мовний вишкіл, отриманий під час навчання на філологічному факультеті: обрати слово, перевірити, чи правильно воно виражає думку, не перестаратися з кількістю слів, розуміти в процесі, як зберегти художню специфіку вислову. Зробити так, щоб за час озвучування твого перекладу, говорячи словами режисерів звукозапису, “у студію було приємно зайти”.
-Які маєте згадки про філологічний факультет?
-Навчання запам’яталося передусім атмосферою поваги й підтримки. З одного боку, філологія чимось схожа на математику – якщо не знаєш матеріал, не вмітимеш його використовувати. Тому справедлива вимогливість була властива всім нашим викладачам, оскільки, щоби з віддачею володіти скарбом, який Іван Франко називав “огонь в одежі слова”, треба добре його знати. З іншого боку, вони завжди заохочували творчий підхід і самі його практикували. Дуже запам’яталася невеличка олімпіада для всього курсу на лекції з сучасної української мови від Людмили Кучеренко, де одним із завдань було придумати речення зі словом “волапюк” (так називалася штучна міжнародна мова, створена у 1879 році Йоганном Шлейєром). Не всі знали, що означало слово, а слід пам’ятати, що всесильного Ґуґла у роки нашого студентства ще не було, і ми понавигадували, хто що зміг, а потім разом із Людмилою Іванівною всім курсом весело сміялися з прочитаних нею прикладів. Утім це було для нас стимулом поцікавитись і уточнити, з чим ми мали справу. Коли ми почали навчатися, нас трохи здивувало, що матеріал треба було спершу опрацювати на семінарі, а потім на відповідну тему відбувалася лекція. Так було в багатьох викладачів, хоч не в усіх. Згодом стало зрозуміло, у чому користь такого підходу. Ми спершу знаходили дані в літературі з допоміжного списку, опрацьовували їх, аналізували й озвучували на семінарі чи на практичному занятті перед групою і викладачем, а потім на лекції мали змогу слухати, занотовувати й ставити запитання, вже відчуваючи специфіку почутого. Значна частина того, що відбувалося з нами на заняттях, була дивом. Пригадую лекції професора Петра Білоусенка з історичної граматики української мови, його унікальне вміння пояснити непрості для розуміння явища в історії нашої мови як складник розвитку живого функціонального організму. Не можу не згадати теплим словом Віктора Чабаненка. Маю вдома його “Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини” й іноді, навіть на додачу до робочих перекладацьких потреб, просто беру цю книжку в руки, щоб відчути рідні степи і їхню колоритну мову. Дуже цікавим був також курс історії української літератури (його у нас викладали зокрема професор Віталій Шевченко, Олена Горб, Валентина Кравченко), в межах якого ми навчилися бачити за художнім текстом людину – його автора, розвивати творчу допитливість у тих, кого згодом виховували в школах і закладах вищої освіти.
-Ким ви у дитинстві мріяли стати? Чи здійснилася ваша мрія?
-Я дуже рано навчилася читати і люблю читати, тому родина підозрювала, що моя робота буде пов’язана зі словом. До старших класів школи не було зрозуміло, ким я стану – біологом, філологом чи істориком. Було тільки очевидно, що не фізиком і не математиком. Однак, з огляду на те, що бабуся сорок років пропрацювала вчителькою української мови й літератури та була при цьому щасливою людиною, я вирішила обрати основний фах за її прикладом і не пошкодувала про це.
-Яку б пораду ви дали сьогоднішнім і майбутнім студентам?
-”Не бійтесь заглядати у словник”, – сказав колись Максим Рильський. –“Це пишний яр, а не сумне провалля”. Якщо заглибитись у цю думку, я би сказала так: варто пам’ятати, що ретельне вивчення матеріалу та креативний підхід аж ніяк не суперечать одне одному. Крім того, надзвичайно важливо не боятися виходити зі своєї зони комфорту в професійній діяльності й опановувати галузі знань, суміжні з тим, що написано у дипломі. Сміливість, яку виявляє людина, розширюючи межі своєї фахової компетентності, завжди дасть свої плоди.
Наталія Горбач, філологічний факультет
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
