Проєкт «Історія успіху випускників ЗНУ»: вихованець Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні Владислав Петренко
Сьогоднішня наша розповідь про випускника кафедри металургійних технологій, екології та техногенної безпеки Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University), а нині головного фахівця з охорони праці відділу лінійного контролю підприємства ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» Владислава Петренка.
— Як саме ви обирали спеціальність? За покликом душі чи хтось її порадив?
— Маючи досить високий рівень підготовки та знань, я отримав можливість навчатися на бюджеті за спеціальністю 263 «Цивільна безпека», бо розумів, що за цією спеціальністю буде нескладно отримати роботу, зробити кар’єру. Поклику душі тоді до цієї спеціальності в мене не було. Хотів вступити на кафедру хімії в ЗНУ, але за результатами ЗНО мені запропонували лише контрактну форму навчання, яку, на жаль, не міг тоді собі дозволити. А вступити на «Охорону праці» 
мені порадив батько, який працював на металургійному підприємстві. У Запорізький державній інженерній академії я був студентом денної форми навчання. Заочну я навіть не розглядав, адже навчання у виші – досить цікавий та непередбачуваний етап життя. Вступив я на навчання, котре координувала кафедра прикладної екології та охорони праці факультету будівництва та цивільної інженерії. І це звучало досить престижно та статусно.
— Які ваші спогади про навчання?
— Приємно розуміти, що спогади тільки позитивні. Перше знайомство з Інженеркою, навчання, лекції, спілкування з викладачами, спонтанне рішення бути старостою групи, участь у громадському, культурному, спортивному, творчому, науковому житті. Єдине, що було не дуже – це зовнішні фактори, які змінили форму навчання з очної на онлайн. Але, як то кажуть, все що трапляється – на краще, і воно дійсно так.
— Хто з викладачів вам найбільше запам’ятався і чим саме?
— Щодо викладачів, можу сказати, що кожен із тих, з ким я працював упродовж свого навчання, є найкращими як особистості, так і як фахівці своєї справи. Пам’ятаю всіх викладачів своєї кафедри – Карину Володимирівну Бєлоконь, Євгенію Анатоліївну Манідіну, Інну Олександрівну Ткаліч, Олену Олександрівну Троїцьку, Інну Олександрівну Кутузову, Владислава Ростиславовича Румянцева, Андрія Володимировича Пожуєва, Вадима Генійовича Рижкова, Віктора Анатолійовича Цимбала, Геннадія Борисовича Кожемякіна, Оксану Володимирівну Новокщонову, Юрія Володимировича Куріса, Ніну Олексіївну Мнухіну й Наталію Володимирівну Беренду. Кожен із них запам’ятався своїм оригінальним і неординарним підходом до подання матеріалу, своєю увагою та повагою до мене, бажанням і вмінням правильно надати допомогу, якщо щось не виходить.
— Як ви загалом оцінюєте рівень отриманої освіти?
— Я задоволений ним, і не стільки рівнем освіти, скільки рівнем навичок, вмінням широко мислити, виконувати поставлені завдання, досягати результатів та йти до мети.
— Які найяскравіші спогади від років студентства?
— Спогадів дуже багато. Звісно, одними із найкращих були моменти отримання на 1-му курсі першої стипендії; участь у флешмобах, наукових конференціях, волонтерська діяльність, отримання мерівської стипендії впродовж двох місяців. Відразу все і не пригадаєш. Не менш яскравими були й лекції із кращими викладачами, коли дійсно цікаво та сидиш «з відкритим ротом». Ще один дійсно яскравий спогад – захист диплому бакалавру: неймовірне хвилювання, відповіді на запитання членів комісії і, як підсумок, оголошення результатів захисту. Я був одним із тих, хто отримав те важливе «відмінно»! Дуже запам’яталося, коли під час захисту член комісії Володимир Сергійович Манідін відкрив перші сторінки мого диплому і, побачивши його тему, почав фотографувати. Мене це неочікувано та приємно вразило.
— Як склалася ваша професійн
а діяльність після закінчення вишу?
— Вже навчаючись у магістратурі, я почав працювати за спеціальністю у відділі охорони праці на металургійному підприємстві ПАТ «Запоріжсталь», а пізніше на ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод». Уже четвертий рік поспіль у відділі лінійного контролю підприємства ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» я обіймаю посаду головного фахівця з охорони праці.
— Чи допомагає в професійній діяльності отримана освіта?
— Так, звісно, є моменти, коли застосовую отриманні в інституті знання, але все ж таки, фраза «Прийшов на роботу і кажуть: забудь все, чому тебе вчили в інституті» частково відповідає істині.
— Як складається ваша співпраця з вишем?
— Нещодавно була зустріч у Zoom із представниками Міністерства освіти стосовно акредитації ІННІ ЗНУ, де я був запрошений як випускник. Мене питали про якість навчання та отриманих знань, а також наявність допомоги щодо працевлаштування студентів і випускників інституту. Тож я розповів про позитивні сторони свого інститутського досвіду. А взагалі, мені хотілося б відвідати інститут та очно поспілкуватися зі студентами різних курсів своєї кафедри, а можливо й надихнути своєю історією.
— Якою ви бачите подальшу кар’єру?
— Планую рухатися в напряму підвищення на цьому ж підприємстві або на іншому. Також не виключаю можливості змінити свою спеціальність та зробити кар’єру в іншій сфері ринку праці.
— Як ви проводите свій вільний час?
— Маю досить багато захоплень, у залежності від кількості вільного часу або пори року. Найбільше мені до душі активний відпочинок, тому граю у волейбол, настільний теніс, катаюся на велосипеді, спортивних мотоциклах. Взимку кожного тижня відвідую ковзанку. Катанням на ковзанах займаюся вже сім років. Також полюбляю відпочинок на природі, катання на байдарках, каяках, збиратися компанією друзів та грати у настільні ігри.
— Що б ви хотіли побажати сьогоднішнім студентам?
— Успіхів у навчанні, так як навчання онлайн – це зовсім інше, на мій погляд, складніше ніж очне відвідування лекцій, практичних занять і взагалі інституту. Раджу вам не боятися «закидувати» викладачів питаннями щодо предметів, якщо вам щось незрозуміле. Вони люблять, коли студенти цікавляться їхнім предметом і хочуть дійсно навчитися чомусь. Обов’язково бажаю терпіння та наполегливості, щоб витрачений час на навчання у виші не минув дарма, і ви потім не жалкували про це, адже минуле не повернеш. Досягнути мети і, головне, прокласти шлях до майбутньої професії та роботи.
— Що ви порадите випускникам шкіл, які нині обирають професію?
— Раджу серйозно підходити до вибору вишу та спеціальності, дивитися трохи наперед із питанням до себе «А ким я можу стати, якщо буду вчитися на тій чи іншій спеціальності?», бо це ваше майбутнє і обираєте, будуєте його тільки ви! Звісно, може бути так, що ви не будете знати, куди піти, на яку спеціальність. Тут вам стане в нагоді «День відкритих дверей» у всіх вишах, де можна послухати і дізнатися, що вивчають студенти на тих чи інших спеціальностях. А ще можна прочитати про кожну спеціальність на сайтах вишів. Тоді з’явиться один чи декілька напрямів, де б ви хотіли навчатися та бачите себе у майбутньому в цих сферах діяльності.
Інженерний навчально-науковий інститут ім. Ю. Потебні ЗНУ
Facebook ІННІ ім. Ю. Потебні ЗНУ:
https://www.facebook.com/IngenerkaZNU
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
