У проєкті «Історії успіхів випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) сьогодні інтерв’ю з випускницею філологічного факультету, заступницею директора з навчально-виховної роботи, вчителькою української мови та літератури (1 категорія) Кушугумської гімназії «Інтелект» Марією Юдіною.
-Як ви обрали саме Запорізький національний університет і філологічний факультет?
-Вибір напрямку – філології – був досить раннім, приблизно у 7-8 класі, коли стало зрозуміло, що вивчення мови й літератури вдається добре, а читання, яке з дитинства було улюбленим заняттям, може перерости у щось більше, «професійне». Щодо університету, то пригадую, що на час завершення школи знала про хорошу репутацію одного з найстаріших ЗВО Запоріжжя, розуміла, що здобуду якісну освіту.
-Які спогади по собі залишив Запорізький національний університет та філологічний факультет зокрема?
-Найкращі! Кожне заняття – відкриття багатьох сенсів. На 3 курсі запам’яталося перше студентське відрядження в Черкаси. Разом з двома
одногрупницями ми підготували наукові роботи за своїми курсовими дослідженнями і взяли участь у Всеукраїнській конференції. Досі згадую цю подію з теплом. Насправді зв’язок з університетом зберігається й досі. Приємно зустрітися з усіма викладачами під час проведенняобласного етапу конкурсу імені Тараса Шевченка, інколи спілкуватися поза робочими моментами. Кілька разів зустрічі фестивалю «Поетичний травень», які організовує викладач факультету, голова обласного осередку НСПУ Ольга Стадніченко відбувалися в нашій гімназії, востаннє вже у 2024 році. Кілька років тому разом зі старшокласниками брала участь в учнівському конкурсі від факультету журналістики й діти відвідали університет під час нагородження. Тож ЗНУ – це не тільки минуле, а й теперішнє.
-Чи пам’ятаєте, коли саме у вас з’явилося бажання стати вчителем?
-Бажання навчати з’явилося завдяки моїй першій учительці Валентині Леонтіївні, вона стала прикладом мудрості, терпіння, любові до дітей і саме того випадку, коли вчительство – не спеціальність, а покликання.
-Із чого для вас починався шлях у професію й у який момент ви відчули, що філологія стала не просто спеціальністю, а способом впливу на людей і спільноту?
-Те, що слово (у широкому розумінні) важливе, було зрозумілим , напевно, завжди. З часом ця впевненість посилювалася. Озираючись назад, пригадую кілька важливих історій, які показали роль слова і роль вчителя. Перша – це відгук учениці, яка замість поезії за програмою (здається, це були «Крила» Ліни Костенко) вивчила напам’ять «Кольорові миші». Чому я це пам’ятаю багато років? На запитання, що вплинуло на вибір, адже це інша поезія, вона чи не втричі більша за обсягом, дівчина відповіла: «Я пам’ятаю, як минулого року ви читали її нам в класі і це було дуже яскраве враження, том
у я обрала «Кольорові миші» сьогодні і обрала цей твір для іспиту на акторських курсах». Другий момент – період 2021-2022 років. У той час я потрапила на тренінгову програму з медіаграмотності, до речі, спільно з німецькою організацією її реалізував факультет журналістики ЗНУ. Сьогодні розділ «Інформація» є у підручниках з української мови у кожному класі, а тоді масова увага до протидії фейкам і дезінформації на рівні шкіл лише набирала обертів (винятком можу назвати Школу медіаграмотності 2017 року у Бердянську, але там разом з учнями ми стали учасниками навчання дебатам, акцент був дещо інший). Уявіть: наприкінці 2021 я занурююся у тему медіаграмотності, у грудні 2021 і січні 2022 року проводжу тренінги для учителів і дітей гімназії, і ці навички стають актуальними одразу, а 24 лютого важливість інформації, дезінформації і слова як засобу впливу розуміє вже кожний українець.
-Як змінювалося ваше розуміння ролі вчителя: від аудиторії до управлінської позиції заступниці директора? Які компетентності виявилися неочікувано найбільш важливими?
-Звісно, розуміння роботи вчителя в школярки, студентки і власне вчительки зовсім різне. Перший робочий день одразу показав відмінність між уявленнями і реальністю. За тринадцять з половиною років педагогічної роботи я обіймала різні посади: учитель, педагог-організатор, заступник директора з виховної роботи і тепер – з навчально-виховної. Кожна з них має свої особливості, а професійні нюанси з’являються неочікувано. Щодня – новий досвід, виклики. Часом розчарування від того, що не впоралася там, де мала би, часом задоволення від налагодженого контакту зі складним класом, колегою чи від вдало виконаного завдання. Із кожним роком освіта трансформується, і сучасний учитель має володіти навичками, про які 5, а тим паче 10 років тому складно було й подумати. Найважливішими я б назвала дві – навчатися усе життя, не зупиняючись на досягнутому, та вміння комуніку
вати й знаходити спільну мову з різними людьми. Свого часу, коли я почала працювати педагогом-організатором, з вдячністю згадувала досвід педагогічної практики. Він у мене та ще шістьох однокурсників був незвичайним: пощастило поїхати в далекому 2010 році до МДЦ «Артек». Ми працювали учителями в місцевій школі, реалізуючи безпосередні завдання практики, та педагогами-організаторами. Як виявилося, саме друга частина цього досвіду була дуже корисною у професійному становленні, навчила діяти за принципом «очі бояться, а руки роблять».
-Що для вас означала участь і перемога в конкурсі «Учитель року»: професійне визнання, точка переосмислення чи старт нового етапу? Як цей досвід вплинув на вашу подальшу траєкторію?
-У конкурсі я насправді брала участь двічі, перший раз зупинилася на рівні учасника районного етапу. А ось вдруге у 2021 році стала лауреатом, тобто увійшла до п’ятірки кращих в області, хоча й не перемогла. Цей досвід допоміг зрозуміти сильні і слабкі сторони, усвідомити: навіть коли вважаєш, що не під силу зробити щось, це може бути зовсім не так. Рух вперед починається з кроку, і продовжується теж завдяки крокам.
-Шість років на посаді заступника директора – це вже сформований стиль лідерства. Які принципи лежать в основі вашої управлінської філософії в роботі?
-Відповідальність, чесність, відкритість до діалогу з кожним учасником освітнього процесу та усіма організаціями, з якими співпрацюємо. Бути управлінцем в освіті – це в першу чергу більша відповідальність за багатьох людей, дітей і дорослих, за загальний результат і його вплив на діяльність закладу у короткій, середній і довгій перспективі. Я ще вчуся цьому і вчитимуся рівно стільки, скільки працюватиму.
-Як тренінги з проєктного менеджменту інтегрувалися у вашу щоденну педагогічну практику? Чи змінили вони підхід до роботи з учнями та колегами?
-Тренінги з проєктного менеджменту я відвідувала тричі, організовували їх різні установи, і я можу сказати, що це був один з найкращих досвідів у моєму професійному житті. Безпосередня їх мета була допомогти реалізувати проєкти з волонтерами, однак насправді це навчання дало змогу набагато ширше подивитися на усю систему взаємодії між учасниками освітнього процесу, допомогло в щоденній роботі, адже організація спільних заходів – постійна справа у школі; дало більше розуміння як працювати з дорослими, як ставити мету і досягати її. Пам’ятаю, на перших тренінгах модуль визначення потреб і постановки мети займав 30% усього навчального часу, бо це фундамент, це чесна розмова з собою перед початком шляху.
-Які уроки ви винесли зі співпраці з волонтерами Корпусу Миру та що з цього досвіду, на вашу думку, особливо актуальне для української школи сьогодні?
-З волонтерами Корпусу Миру в гімназії я працювала двічі. На жаль, ця співпраця у кожному з випадків тривала лише по пів року (а мала б по два роки). Першого разу на заваді стала анексія Криму і почато
к російсько-української війни, коли Корпус евакуював усіх своїх волонтерів з України. Вдруге - коронавірус. У 2020 році ми, троє волонтерів та троє представників громад, поверталися з тренінгу в Кривому Розі, і новина про евакуацію іноземних громадян у зв’язку з пандемією застала нас в дорозі. Волонтери дійсно були дуже засмучені, адже ми їхали додому з ідеями, планами, сповнені ентузіазму втілити їх у своїх школах, громадах. Досвід спілкування з американцями як помічниками у розвитку молодіжного руху допоміг мислити дещо ширше. Волонтери – це часто зовсім не вчителі, це можуть бути фахові менеджери, історики, соціологи, тобто люди будь-яких професій і різного віку, кожний зі своїм досвідом. Саме можливість поглянути на звичні речі під іншим кутом зору – це великий бонус для учнів і вчителів. І звичайно, спілкування «прокачує» англійську дуже сильно, адже це щоденні розмови з носієм мови.
-Як змінюється робота школи, коли заклад опиняється в зоні евакуації? Які нові сенси набувають поняття “шкільна спільнота”, “підтримка” і “стійкість”?
-Евакуація – дуже важкий період. Це складно фізично, психологічно, економічно, це крок у невідомість, тому що немає певності, де для родини настане новий день, новий тиждень, коли можна буде повернутися додому, чи буде, куди повернутися. Для педагогів – подвійний виклик. З одного боку ми маємо забезпечити продовження якісного освітнього процесу тепер уже в дистанційному форматі, з іншого більшість колег – це мами з дітьми, яким зараз необхідно поєднати турботи про безпеку родини з професійними обов’язками. Залишатися на зв’язку з учнями нині життєво необхідно. Для багатьох родин школа стає тією ниточкою, яка зберігає зв’язок з домом, надію на повернення. Сьогодні всі наші зусилля – на збереження психологічної стійкості учнів і колективу, на збереження контингенту дітей, бо це питання виживання закладу освіти також. Ми залишаємося тими, ким ми є – учителями і підтримкою для своїх учнів.
-З якими внутрішніми викликами ви стикаєтеся як освітянка під час війни? Що допомагає вам зберігати професійну рівновагу?
-Викликів багато: і емоційні, адже у кожного на уроці зараз своя історія і свій досвід проживання війни; і суто технічні, адже аварійні відключення електроенергії, попри всі зусилля підлаштуватися, все ж таки впливають на освітній процес. Робота, зосередженість на щоденних рутинних завданнях допомагає заземлитися, бути точкою опори для самої себе і острівцем стабільності для дітей.
-Наскільки філологічна освіта допомогла вам у комунікації, кризовому менеджменті, роботі з дітьми та батьками? Які філологічні навички виявилися “універсальними”?
-Філологічна освіта – універсальна. Це більше, ніж просто фаховий підхід до викладання мови і літератури. Прозвучить незвично, але філологія вчить мислити критично, шукати у слові (тексті, промові, комунікації) багатошаровість. Володіння аудиторією, якого ми навчаємося, - базове для учителя будь-якої спеціалізації.
-Що б ви порадили нинішнім студентам філологічного факультету, які лише починають професійний шлях у дуже складні часи? Які якості сьогодні є визначальними для успіху в освіті?
-Нинішнім і майбутнім студентам я б порадила бути впевненими у виборі і наполегливо працювати. Те, що сьогодні ви вважаєте другорядним, насправді може стати визначальним згодом. Усе, що ви вивчаєте, досліджуєте на нашому філологічному – це ваші сходинки до теперішнього і майбутнього успіху. Пам’ятайте, що слово «любить» тих, хто ставиться до нього з повагою, шануйте той досвід, який ви зараз здобуваєте. Намагайтеся бути активними, доєднуйтеся до усього «позаурочного», що відбувається на факультеті і університеті загалом: від літературних читань до спартакіади (так, і навіть до неї). Це допоможе вам мислити ширше, здобувати зв’язки, бути гнучкими. Сьогодні гнучкість і здатність до розвитку – ключові для досягнення професійних висот. Спостерігайте уважно за викладачами як майстрами своєї справи, намотуйте на вус методичні прийоми, які приносять успіх. Вам може здаватися, що обговорення в аудиторії чи онлайні, легко засвоєний матеріал – це те, що трапилося саме собою, але насправді за кожною організованою дискусією, кожним вдалим виступом чи блискучою курсовою стоїть мудре і вправне керівництво. За кілька років у школах, коледжах, новинних редакціях, відділах комунікацій ви будете на їхньому місці, готуйтеся до цього – і у вас вийде виконати просте, опанувати складне і перетворити виклики на здобутки.
Філологічний факультет
Усі матеріали проєкту за цим лінком
Стежте за новинами також у соцмережах пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
Соцмережі ЗНУ:
https://beacons.ai/official_znu
