ПОПЕЛЬ Микола Костянтинович

(19.02.1909, с. Острівка Савранського р-ну Одеської обл. – 29.04.2001) – журналіст. У 1931 закінчив Одеський сільськогосподарський ін-т. 1939 – Український комуністичний ін-т журналістики, м. Харків. Сількор місцевих видань та окружної газети «Червоний степ». 1931 – агроном-літпрацівник сільськогосподарського відділу Одеської обласної газети «Чорноморська комуна». 1933 – відповідальний секретар редакції Голопристанської районної газети «Південна комуна». 1939 – змінний секретар газети «Червоне Запоріжжя» щойно утвореної Запорізької області. 1941 – заарештований працівниками НКВС УРСР за обвинуваченням у «антирадянській агітації», «зраді батьківщини» та належність до «повстанської організації українських націоналістів». 1942 – засланий до виправно-трудового табору на десять років до Усольського табору, м. Солікамськ Молотовської (нині Пермської) обл., РФ. 1950 – на поселенні в Красноярському краї. Реабілітований 1956. Повернувся до м. Запоріжжя. Працював у редакціях багатотиражних газет будівельних трестів, в обласних газетах «Индустриальное Запорожье» та «Запорізька правда». Автор книги «Марійчина свічка (із пережитого)».

Літ. : Журналіст. Політв’язень. Людина. Пам’яті М.Попеля – одного із запорізьких журналістів-ветеранів газети «Червоне Запоріжжя» // Запорізька правда. –2003. – 6 вер.; Доля репресованого запорізького журналіста М.К. Попеля (за документами держархіву Запорізької області) // Українська періодика. Історія. Сучасність. Доповіді та повідомлення VIII Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, Львів, 2003 (24-26 жовтня). – Львів, 2003. – С. 988.В.О. Бондар