Славетні запоріжці
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я |

ПОПОВ Василь Павлович

Славетні запоріжці / Всi персоналії / ПОПОВ Василь Павлович

(01.03.1833, м. Василівка, нині Василівського р-ну Запорізької обл. – 30.08.1894, м. Василівка) – генерал-майор кавалерії, Таврійський губернський предводитель дворянства (1882–1888), власник помістя та ініціатор створення замку Попових, власник сіл Карачекрак (нині Підгірне), Янчекрак (нині Кам’янське), Скельки, Еристівка (нині Широке) Василівського р-ну. У 1851 закінчив Пажеський корпус, корнет. 1853 – поручик, 1858 – штаб-ротмістр Кавалергардського полку. 1858–1860 – звільнений від служби, кандидат від Мелітопольського та Бердянського повітів у дворянському комітеті з влаштування побуту селян, 1860 – Мелітопольський повітовий предводитель дворянства. 1861–1965 – шлях від поручика до полковника Кавалергардського полку, звільнений через хворобу. З 1865 – проживав у помісті. 1877–1878 – командир полку під час російсько-турецької війни. 1881 – підполковник, 1882 – полковник Ольвіопольського уланського полку 7-го армійського корпусу. 1887 – генерал-майор у відставці. 1868–1880 – Мелітопольський почесний мировий суддя. Офіційно виклопотав дозвіл та перейменував у 1869 м. Василівка в м. Васильєво, але назва не прижилася. 1872 – побудував та подарував земству лікарню в м. Василівка. 1872 – клопотався перед Великим князем Михайлом Романовим (брат Олександра ІІ) про проведення Лозово-Севастопольської залізниці через м. Олександрівськ та м. Василівка. Вклав чималі гроші в будівництво залізниці та віддав 4 тисячі десятин землі під полотно залізниці та станцію. 1875 – відкрито залізничний рух. За велику фінансову допомогу в будівництві імператор дозволив найменувати залізничну станцію «Попово». Спорудив будівлю станції (за дві версти від помістя), житловий будинок для службовців, зал для очікування, готель (пізніше – клуб залізничників), водонапірну башту, торговельні ряди, господарські будівлі (у 1995 всі будівлі оголошено пам’ятками місцевого значення), проклав дорогу з твердим покриттям від станції до помістя. Завдяки залізниці м. Василівка стало крупним центром торгівлі хлібом. Побудував школи, бібліотеку, унікальний палацовий комплекс, що приніс славу Василівці далеко за межами імперії. Нагороджений хрестом «За службу на Кавказі» (1864), орденом Св. Володимира ІІІ ст. (1881), медаллю «За підкорення Кавказу» (1864).

Г.О.Ігнатуша