РЕБРО Петро Павлович

(19.05.1932, с. Білоцерківка Куйбишевського р-ну Запорізької обл.) – письменник, громадсько-політичний діяч, член Національної спілки письменників України. У 1953 закінчив філологічний факультет Запорізького державного педагогічного ін-ту зі спеціальності «Вчитель української мови та літератури», по закінченні якого з дипломом з відзнакою відкрились перед ним таємничі обрії обраної на все життя справи, що обіцяла на майбутнє не лише «кусень хліба», а й багатогранне творче життя поета, гумориста, журналіста. Після демобілізації з армії він працював завідувачем відділу культури обласної газети «Червоне Запоріжжя», старшим редактором місцевого книжково-газетного видавництва, старшим інспектором з мистецтва обласного управління культури. У 1967–1998 (понад 30 років – що варто занесення до Книги рекордів Гіннеса) очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Нині – кошовий отаман Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», редактор альманахів «Весела Січ» та «Спокута». Р. активно працює на ниві відродження української духовності та реабілітації репресованих у часи тоталітарного режиму. Він є керівником науково-редакційного підрозділу Запорізької облдержадміністрації з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією» (вже вийшло три томи книг цієї серії). За цими етапами трудової біографії стоїть уже й неабиякий творчий доробок – 100 книг. За першою збіркою лірики «Заспів» (1955) одна за одною виходили «Вітер з Дніпра» (1957), «Родичі сонця» (1961), «Людяність» (1965), «Запорізька веселка» (1967), «Криця» (1975), «Листи до земляків» (1976), «Побратимство» (1979), «Вибране» (1982), «Зозулин цвіт» (1989), «Острів Байди», «Моя Білоцерківка» (2004), «Вибране» в 5-ти томах (2000–2007) та ін. Як гуморист-сатирик, Р. виступає у збірках «Проти шерсті» (1958), «Перо під ребро» (1963), «Гірке причастя» (1964), «Могорич» (1974), «Порохівниця» (1967), «Козацькі жарти» у 12-ти книгах (1993-2007), «Петрів батіг» (2001), «Ображений гусак» (2003), «Козацький сміховник» (2004), «Помаранчевий сміх» (2006) тощо. Додамо до цього понад два десятки книжок для дітей, зокрема «Веселиця» (2006), яка вийшла у серії «Золота колекція української поезії для дітей», публіцистичні повісті «Філат Гусениця» (1961) та «Ніжна сталь» (1976), документальну повість «Грім під Запоріжжям» (1985), а також драматичні твори «Любов сильних» (у співавторстві), «Де тополі шумлять», «Заграва над Хортицею». Чимало віршів поета покладено на музику. Декілька збірок Р. вийшли у перекладі російською («Жди солдата», «Суть», «Воробьишки»), а також калмицькою мовами. Окремі його твори перекладені польською, чеською, німецькою, білоруською, абхазькою, башкирською, калмицькою, киргизькою мовами. Варто згадати ще й численні праці Р. з літературного краєзнавства, зокрема «Т.Шевченко і Запоріжжя», публіцистичні статті, передмови до збірок колег, рецензії на книги поетів-початківців. Р. – номінант Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, лауреат всеукраїнських літературних премій ім. П.Тичини та ім. С.Олійника, ім. П.Сагайдачного (за «Козацькі жарти»), ім. Остапа Вишні, ім. І.С.Нечуя-Левицького, ім. С.Руданського, обласних літературних премій ім. М.Андросова, ім. В.Лісняка, ім. М.Нагнибіди. Р – переможець всеукраїнських фестивалів гумору і сатири «Вишневі усмішки», «Весела Січ», міжнародного фестивалю «Доля» та журналу «Перець». Нагороджений орденами «Знак Пошани», «За заслуги перед Запорізьким краєм» (2008).

Літ.: Письменники Запорізького краю. – Запоріжжя, 2002.- С.85-118; Стадніченко О. Творчість Петра Ребра: Монографія. – Запоріжжя, 2002; Чабаненко В. Петро Ребро: Літературний портрет. – 3апоріжжя, 1999.

О.О.Стадніченко