ХАВКІН Володимир Аронович

(15.03.1860, м. Одеса – 26.10.1930, м. Лозанна, Швейцарія) – бактеріолог, епідеміолог. Навчався в Бердянській чоловічій гімназії, Новоросійському ун-ті. Народоволець. Учень І.Мечнікова, Л.Пастера. З 1888 працював на посаді приват-доцента Женевського університету. Впродовж 1889 – 1893 – у Пастеровському ін-ті в Парижі. З 1893 по 1915  – на службі Британської корони в Індії, офіційний державний бактеріолог індійського уряду. Довів інфекційну природу холери; розробив ефективні вакцини проти холери (1892) та бубонної чуми (1896), випробовуючи їх на собі. Директор (1899 – 1904) відкритої за його ініціативою протичумної лабораторії в Бомбеї. У 1925 лабораторія реорганізована в ін-т, названий на честь засновника (Haffkine Institute). Нині ін-т – найбільший науково-дослідний центр вивчення та вакцинації чуми і холери в Південно-Східній Азії. У 2005 погруддя Х. встановлене біля головного корпусу Бердянського державного педагогічного ун-ту, будівлі колишньої Бердянської чоловічої гімназії.

Літ.: Поповский М. Судьба доктора Хавкина. – М., 1963.

В.М. Константінова