Славетні запоріжці
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я |

ЯВОРНИЦЬКИЙ (ЕВАРНИЦЬКИЙ) Дмитро Іванович

Славетні запоріжці / Всi персоналії / ЯВОРНИЦЬКИЙ (ЕВАРНИЦЬКИЙ) Дмитро Іванович

(06.10.1855, с. Сонцівка Харківської губ. – 05.09.1940, м. Дніпропетровськ) – історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії запорізького козацтва, академік АН УСРР (1929). Народився в сім’ї дяка. У 1881 закінчив Харківський у-т. 1882 –стипендіат для підготовки до професорського звання по кафедрі російської історії при Харківському ун-ті, викладач 3-ї чоловічої гімназії м. Харків. З 1883 – дійсний член історико-філологічного товариства при Харківському ун-ті. 1884 прочитав у Харкові низку публічних лекцій під назвою «О запорожских казаках». Захоплення Я. історією запорізького козацтва стало причиною для його звільнення з ун-ту. 1885–1891 – викладач історії і літератури Миколаївського сирітського ін-ту благородних дівиць, жіночої гімназії, 2-го кадетського корпусу, театрального училища, царської капели, м. Санкт-Петербург. З 1886 – член Археологічного товариства, м. Санкт-Петербург. 1887, 1891 – під забороною Міністерства народної освіти займатися викладацькою діяльністю, як політично неблагонадійному. З 1892 – чиновник з особливих доручень при генерал-губернаторові Туркестану. Вивчав пам’ятки історії і культури Середньої Азії, збирав матеріали з історії й топографії, ініціював відкриття Самаркандського історичного музею. 1893 видав «Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях», за який нагороджений орденом Станіслава ІІІ ст. (1893) і орденом Бухарської Золотої зірки ІІІ ст. (1894). 1895 – позаштатний чиновник з особливих доручень при Варшавській казенній палаті. 1896 – приват-доцент Московського ун-ту. 1901 захистив магістерську дисертацію в Казанському ун-ті. З 1902 – магістр російської історії. 1902 запрошений Катеринославською земською управою і науковим товариством Катеринослава на посаду директора крайового історико-археологічного музею ім. О. Поля. Працював у музеї до 1932. Створив музейну колекцію (близько 75 тис. екз.), присвячену історії Запорожжя і Півдня України. Зібрав колекцію предметів церковної старовини (понад 600 екз.), переважно XVIII ст. Зібрав 60 тис. слів для словника української мови, 10 тис. одиниць фольклорного матеріалу, записав понад три тисячі пісень, дослідив понад тисячу археологічних об’єктів. 1905–1916 – активний учасник Катеринославської «Просвіти». 1906 редактор Катеринославського українського часопису «Запоріжжє». 1918 – професор Катеринославського ун-ту. 1920–1933 – викладач Катеринославського ін-ту народної освіти. 1923–1924 – голова Катеринославського губернського архівного управління. Член-кореспондент ВУАН (1924). У 1925–1930 – завідувач науково-дослідної кафедри українознавства Ін-ту народної освіти. У 1927–1932 – відповідальний керівник археологічного нагляду над розкопками на території будівництва Дніпрогесу. 1928 на основі проведених археологічних досліджень видав альбом ілюстрацій з географічно-історичним нарисом «Дніпрові пороги». 1933 за звинуваченням у «контрреволюційності» звільнений з музею. 1937 Президія АН УРСР підтвердила присудження Я. вченого ступеня доктора суспільних наук. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 жовтня 1940 ім’я Я. було присвоєно Дніпропетровському історичному музею. Автор понад 200 наукових праць, серед яких: «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (1888), «Очерки по истории запорожских казаков и Новороссийского края» (1889), «Вольности запорожских казаков» (1890), «История запорожских казаков» (1892, 1895, 1897), «Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман Войска запорожских низовых казаков», «Публичные лекции по археологи России», «Источники по истории запорожских казаков», «Словник української мови» (1920) та інші. Автор художніх творів: «За чужий гріх» (1907), «У бурсу! У бурсу! У бурсу!» (1908), «Русалчине озеро» (1911), «Драний хутір» (1911), збірки поезій «Вечірні зорі» (1910) та інших.

Літ.:Коляда І. Козацький романтик Д.І.Яворницький // Український історичний журнал. – 2006. – №1. – С.157-165; Сохань П., Олійник-Шубравська М. Видатний дослідник запорозького козацтва, полум’яний український патріот // Яворницький Д. Твори. У 20 томах. – Т.1. – К. – Запоріжжя, 2004. – С.11-32; Абросимова С. Енциклопедист козаччини// Український історичний журнал. – 2005. – № 4. – С.4-46.

Є.П. Назарова