Славетні запоріжці
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я |

ЯВОРІВСЬКИЙ Володимир Олександрович

Славетні запоріжці / Всi персоналії / ЯВОРІВСЬКИЙ Володимир Олександрович

(11.10.1942 с. Теклівка Крижопільського р-ну Вінницької обл.) – прозаїк, журналіст, голова Національної спілки письменників України (з 2001), народний депутат України 1-го, 2-го, 4–6-го скликань (1990–1998, з 2002). У 1963 закінчив Одеський державний ун-т ім. І.І. Мечникова зі спеціальності «Українська мова та література» і був направлений на роботу на посаду вчителя у середню школу Михайлівського р-ну Запорізької області. За сприяння заступника голови Запорізького облвиконкому С.М.Кириченка та голови обласної організації Спілки письменників України П.Ребра Я. працював літературним працівником «Запорізька правда», редактором літературних програм обласної телерадіокомпанії. У різний період працював редактором одеського радіо, кореспондентом редакції газет «Запорізька правда», «Прапор юності», «Літературна Україна», редактором запорізького радіо, кіносценаристом львівського телебачення, літконсультантом, референтом Спілки письменників УРСР, завідувачем відділу прози, заступником головного редактора журналу «Вітчизна». У 1989–1991 – народний депутат СРСР, член Міжрегіональної депутатської групи. Один із засновників Народного Руху України. З 1996 по 1999 – голова Комітету Державних премій України ім. Т.Шевченка. З 1999 по 2001 – член Комітету Національної премії України ім. Т. Шевченка, з 1997 по 2001 – член Ради з питань мовної політики при Президентові України. З 2001 – голова Національної спілки письменників України. Автор книжок оповідань і повістей «А яблука падають», «Гроно стиглого винограду», «З висоти вересня», «Варвара серед варварів», «Мішень», «Кривий танець», «День переможених», «Вовча ферма», книг публіцистики: «Крила, вигострені небом», «Тут, на землі», «І в морі пам’яті джерело», «Право власного імені», «Що ми за народ такий» (у 3-х томах); романів «Ланцюгова реакція», «Оглянься з осені», «Автопортрет з уяви», «А тепер іди», «Марія з полином в кінці століття», «Криза». Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка за повість «Вічні Кортеліси». Твори перекладалися багатьма мовами зарубіжних країн. Член Національної спілки письменників України (1971), Спілки журналістів України (1969). 2002–2006 – голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації З 2007 – голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст.

Літ.: Письменники України: Біобібліографічний довідник. – К., 2006. – С.487.

О.О. Стадніченко