Славетні запоріжці
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я |

ФОМЕНКО Віктор Гаврилович

Славетні запоріжці / Всi персоналії / ФОМЕНКО Віктор Гаврилович

(1900, с. Обіточне Бердянського пов. Таврійської губ. (нині – Чернігівського р-ну Запорізької обл.) – 1976, м. Запоріжжя) – краєзнавець, автор нарисів, оглядів і статей з історії Південної України. У 1922 закінчив Катеринославську військово-інженерну школу, 1938 – Всесоюзну промислову академію кольорової металургії. 1918–1921 – учасник громадянської війни. 1923–1926 – кадровий офіцер Червоної Армії. 1938–1954 працював на підприємствах гірничої промисловості та будівництві копалень Казахстану й Грузії. З 1954 мешкав у Запоріжжі. Займався історико-краєзнавчою та музейною справою. Член краєзнавчої секції при обласному краєзнавчому музеї від початку її роботи (1957). Дійсний член Всесоюзного географічного товариства (1958). Активно співпрацював з науковими, архівними та музейними установами, бібліотеками, навчальними закладами, редакціями газет та журналів. Автор книги «Звідки ця назва» (1969), історико-краєзнавчих нарисів: «Материалы к истории земель ордена Ленина Запорожской области УССР» Ч. І (1959), «Заметки краеведа о некоторых славных местах Запорожья» (1961), «Это было за порогами Славуты» (1963), «История города Бердянска» (1964). Автор статей з історії козацтва, топоніміки та історичної географії Південної України, зокрема: «Про козацькі «чайки» та «дуби» (1966); «Про запорізьких кошових» (1970); «Звідки родом кошовий отаман Сірко» (1970); «Еще раз о топонимике Крыма» (1963); «Тюркские элементы в топонимике Запорожья» (1964); «Кичкасская переправа и городок на Малой Хортице» (1966); «Ріки та протоки Великої плавні запорізької» (1968); «Де Савур-могила» (1968); «Річка братерства Дніпра і Дону» (1968); «Острів Хортиця на перших картах Нижнього Дніпра» (1969); «План Запорізької верфі» (1969); «Томаковский и Буцкий острова»(1970); «Болгары в Приазовье» (1970); «О месте последнего сражения Святослава Игоревича» (1972). Автор свідоцтв на технічні винаходи (1948-1951). Мав персональне звання «Гірничий директор ІІ рангу» (1948). Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

О.М. Ігнатуша